...Горді японці вже 70 років (!) не підписують мирного договору з Росією через кілька островів-скель. І стоять на тому твердо і непохитно. А Крим — велика територія з населенням, курортами, промисловістю, портами... Чому ми не виставляємо рахунок Росії за збитки, які несе Україна від окупації нашого Криму?! Рахунок за кожний день, місяць, кожний квадратний метр землі? І в міжнародний суд! І на цей рахунок списувати свої борги — Росії — за газ, за вкрадене вугілля, за вбитих і покалічених... І на цьому стати і стояти — рік, десять, сто років, але хай увесь світ бачить і знає: Крим — український! І хай Москва знає: лічильник працює. Путін не вічний, рано чи пізно Росії прийдеться повернути Крим і заплатити за збитки..!
Натомість ми ведемо незрозумілі переговори про «мир» на сході, а про Крим — ні слова, і веде ці «переговори» зрадливий Кучма, який сказав, що треба змиритися з анексією Криму, забути і жити зі «старшим братом» у «мирі і дружбі». Схоже, наші керманичі і пристали на пораду Кучми, якого давно пора якщо не судити, то засунути в політичні штандари і витягувати звідти лише на Новий рік, аби дітки подивилися на колишнього парторга, який з бандита Януковича викохав кривавого президента Януковича.
Досить гратись у гнилу, рошенізовану винниченківщину, у все ту ж хворобливу, малоросійську «дружбу народів», яка погубила УНР! Читаймо історію, панове!
А в житті все треба робити своєчасно. Ми і Крим не віддали б ворогові, якби зреагували вчасно і сміливо. Не виставимо рахунок за Крим сьогодні — завтра може бути пізно. Не встанемо з колін сьогодні, не зробимо життєво необхідного — звикнемо колінкувати, навіки зостанемося «рабами, гряз’ю, підніжками Москви...» Життя — боротьба! Борімось, будьмо сильними, а де не маємо сили — покажімо світу хоч свій розум!
Та чи розуміють це наші «князі мишкіни»?!
Степан ЛАБУНСЬКИЙ, м. Іллічівськ, Одеська область
