Любити найближчих — найважче. Бо надто багато спільного, яким важко ділитися. Монополізувати Бога, вхопити Його за бороду і втиснути у лише свій єдино правильний обряд — архівелика спокуса.
Образно це — Господь тримає на своїй десниці кількох різних представників віри, нахиляється до них і каже: «Діти мої, я вас всіх люблю.» Але ті відмахуються від Нього, засліплені суперечками, тлумачачи одне одному, яким той Бог насправді повинен бути. Парадокс проблеми в тому, що послідовники Христа погоджуються з потребою шукати примирення. Та жоден не спішить поступитися власними інтересами. В патовій ситуації вся надія на Господа. Зрештою, можливо конфесійна строкатість є лише різноманітністю шляхів до Творця?
Як би там не було, але зараз вперше в Україні відбулася екуменічна акція, що має велику популярність у світі — тиждень молитов за єдність християн. Ця седмиця обрана Світовою Радою церков і за Григоріанським календарем завершується в день навернення апостола Павла, що відзначається 25 січня. Саме Павло із затятого фарисея став палким послідовником Євангелія та апостолом народів. Тож у всьому світі католики, православні, протестанти та інші християнські спільноті вже 40 літ поспіль моляться за возз’єднання розділеного тіла Христа.
У київському римо-католицькому храмі святого Олександра 23 січня про возз’єднання церкви спільно просили отець Віктор Симон (РКЦ), єпископ Богдан Дзюрах (УГКЦ) та пастор Німецької євангелічно-лютеранської церкви Святослав Фехтель. Біля величного вівтаря собору зібралися представники різних конфесій: у золотаво-червоній ризі католик, в строгій чорній рясі і з клобуком на голові — православний та у світському — протестант. Разом вони промовляли Отче наш, по черзі читали Біблію, спільно благословили паству. Віруючих у храмі було десь з півсотні. Проповідь мав владика Богдан. Говорячи про безліч моделей християнської єдності, яку пропонують вчені, теологи чи просто мрійники, він не розпинався про власне бачення світового возз’єднання церков. Але запропонував до кожної великої справи йти маленькими кроками. Проповідник розповів притчу про черницю, яка запиталася у богомільного старця — як їй стати святою. Відповідь священика обурила сестричку. Старець порадив їй для початку не гримати дверима своєї келії. Звісно, коли мета така висока, то зосередитися на повсякденності дрібних справ важко. І лише черниці з притчі вирішувати — хряцати їй дверима далі чи дослухатися ради мудрого старця. Бо народ не дарма каже про каплю, що точить й камінь. Рецепт християнського примирення, запропонований владикою Богданом, простий — перестати говорити зле один про одного. Бо, вважає єпископ, не так страшні церкві пожежі чи бульдозери, як слово, сповнене злим духом. Адже за Теодором Студитом — слово людини відображає її нутро. Мабуть це мав на увазі Христос, коли говорив те, що так часто забувають всі Його послідовники: «А я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого «рака» (ледащо, нікчемний, блазень, виродок, пустий), підпадає верховному судові, а хто скаже «дурний», підпадає геєнні огненній». (Мф. 5.22) Часто лукаві виправдовують свою «праведну» лють до інших, сприймаючи христове застереження лише у вузьких межах власного обряду. Тільки конфесійно «ріднішому» брату ще можна стерпіти, навіть якщо одновірець в’ївся по самі християнські печінки. Але панькатися з інакомислячим — це вже янгольське терпіння. Стримати злослів’я може молитва, якщо уста зайняті промовлянням Божих слів, то там вже не поміститься жодна хула. Все ж добрий почин зроблено. Щоправда, запрошення до участі у молитві було вислано всім великим християнським спільнотам України. Та чомусь не всі відгукнулися. Організатори сподіваються, що така новація матиме продовження і підтримку християн в наступному році.
Гарна традиція спільних молитов завершилася 25 січня в храмі св. Василія Великого, що на Львівській площі. В ній взяли участь Блаженніший Любомир Гузар (Глава УГКЦ), єпископ Станіслав Широкорадюк (РКЦ) та пастор Клаус Вандергріп з Голландії. А коли такі поважні особи просять про єдність християн, то зростає надія бути почутими Богом.
