Пристосуватися до гострої економічної ситуації в нашій країні нелегко: високі ціни на паливо, підвищення тарифів на комунальні послуги, відсутність фінансової підтримки у виданні українських журналів. Разом із тим, досвід, винахідливість, знання, цілеспрямована праця — все це протидія будь-якій кризі.
Олександр ГЛУШКО, редактор журналу «Вітчизна»:
— Цього тижня я із задоволенням попрацював у приймальній комісії Інституту журналістики. Сподіваюсь, що нова хвиля студентів, які поповнять наші ряди, будуть достойними і гідними журналістами. Поганого, як і у всіх, — криза на дворі, яка негативно впливає на багато факторів нашого життя. В тому числі й на журнал, який я очолюю. Немає грошей, щоб продовжувати його видавати. Держава нас не фінансує, самі шукаємо спонсорів. Маю надію, що знайдемо, і журнал далі існуватиме.
Микола НЕСЕНЮК, директор департаменту зв’язків із громадськістю «Футбольного клубу «Динамо» (Київ)»:
— Мене не влаштовують високі ціни на бензин. Тепер кожного разу, коли я кудись їду, повинен думати, чи вистачить мені грошей і на зворотній шлях. Мене це неприємно вразило. Але, мабуть, доведеться, до цього звикати. Хороше бачу в тому, що в Київ один за одним почали приїздити дуже талановиті артисти, справжні відомі зірки з усього світу, яких раніше можна було побачити тільки то телевізору чи в різних записах. А тепер, якщо маєш бажання та можливість, можеш побачити їх наживо. Я купую квитки, і не втомлююсь ходити на різні заходи такого формату. Це для мене найкращий відпочинок.
Людмила БЕРЕЖНА, pr-менеджер інформаційно-аналітичного агентства Star Media:
— Останнім часом найяскравішою подією у мене було те, що я відвідала лекцію-зустріч одного з основоположників йоги. На мене ця зустріч справила велике враження. Я духовно збагатилася завдяки безпосередньому вченню керувати своїми емоціями. Тому це одна з найприємніших подій в моєму житті за останні дні. А якщо говорити про негативні аспекти, то ці різкі зміни погоди мені не дуже подобаються. Тобто, з одного боку, зниження температури, я думаю, багатьом принесло полегшення, але з іншого боку за собою воно спричиняє і шторми, й урагани, люди залишаються в кращому разі без світла — кому ж це сподобається?
Валеріан ТАРАСЕНКО, начальник відділу виїзного туризму туристичної компанії «Юпітер-тур»:
— Як і будь-якого киянина, мене не влаштовує збільшення тарифів на комунальні послуги. З приємного — закінчення баталій у Верховній Раді, тобто завершення політичного сезону. І ще, як працівнику туристичного бізнесу, мені не може не подобатися те, що незважаючи на гостру кризову ситуацію у нашій країні, люди усе ж таки знаходять кошти на відпочинок, розуміючи, що відпочивати потрібно
Ірина ГАЧУК, відділ роботи з громадськістю комерційного банку:
— Мене, як і всіх українців, не може не турбувати стан економіки нашої країни та діяльність наших політиків, яка, як мені здається, спрямована зовсім не в те русло! В банківській сфері кожного дня все більше зростає неповернення кредитів, що, у свою чергу, призводить до зменшення прибутку банків. І в той же час, для полегшення погашення кредитних зобов’язань, банки пропонують індивідуальну реструктуризацію кредиту для кожного клієнта. Завдяки цьому клієнт розуміє, що одним із першочергових завдань банку є створення усіх можливих умов для того, щоб повернення грошей було комфортнішим. Усі ці заходи потрохи починають повертати довіру до банківської системи, яка була втрачена через загострення стану економіки нашої країни.
Павло МИРОНОВ, прес-секретар фестивалю «Свірж»:
— Готуємося до знакової події для української культури — фестивалю культур народів світу у Свіржі. Тішить те, що усі запрошені гості приїдуть, а це зразки світової музики. Добре, що є можливість започатковувати такі, радикально нові, мистецькі заходи і що ми це робимо. Хоч і з титанічними зусиллями. Багато промоутерів, які приїжджають в Україну, цікавляться нашою музикою, от наприклад, редактор одного американського internet-часопису, після того, як почув про «Свірж», проникнувся бажанням популяризувати українську музику в США. Щоправда, у нашій країні є проблема з нестачею кадрів, які б могли реалізувати подібний захід і взагалі відсутність освітніх закладів, у яких би готувати менеджерів культури. А ще — неготовність нашої публіки до фестивального виду відпочинку. Нема ще практики виїздити кудись за місто на фестивалі. Мене часто запитують, чому наш фест проходитиме в якомусь невідомому селі, а не на Майдані Незалежності, наприклад. Відповідь проста — місцем проведення ми прагнемо привернути увагу до Свірзького замку, пам’ятки архітектури XV століття, яка наразі перебуває в аварійному стані, попри те, що минулий рік в Західній Україні було оголошено Роком замків.
