Останнім часом ведеться багато розмов про русифікацію України в царські та радянські часи. Так-то воно так. Однак ні царські, ні радянські русифікатори не спромоглися досягнути того, чого теперішні «демократи» досягли за одне десятиріччя.
За радянських часів україномовна преса — і місцева, і республіканська — була в продажу в широкому асортименті. Нині в газетних кіосках та на розкладках Харкова майже зовсім немає україномовної преси.
Навіть єдина в Харкові україномовна газета «Слобідський край» — рідкість. Зникли всі інші місцеві видання українською мовою.
Головний «ідеолог» міста неодноразово висловлювався, що «перекоса в сторону украинского языка не будет». Воно й справді — перекосів немає, української мови також. Уся преса в кіосках та на розкладках виключно російськомовна, переважно московська.
І якщо за радянських та царських часів була русифікація (дійсно — була!), то як назвати те явище, яке відбувається сьогодні в незалежній Україні?
