Сьогодні одних непокоїть те, що після виборів Україна виявиться на «поводі» у США, інших — що вона виявиться на «поводі» в Росії. Вихід може бути лише один: щоб нас ніхто не водив на «повідку», нам просто треба перестати шукати собі поводиря. Звідси виникає зовсім не пусте запитання: чи існує сьогодні українська еліта, стурбована проблемами свого народу, що формує його національну ідею? Чи існує українська духовна думка? Відповідь буде невтішною, якщо апелювати до опозиції. Етичний і духовний потенціал України величезний, але сподіватимемося, що він ще яскравіше проявить себе в дії вже з новим президентом.
студент, Київ
Читаю у «Дні» опитування виборців із різних регіонів: чого б хотіли від нового президента, які надії та побажання висловлюють йому. Зауважую: найчастіше йдеться про мізерні пенсії більшості пенсіонерів, малі зарплати освітян, медпрацівників, працівників культури... Все це справді треба вирішувати. Але — частіше б нагадувати кандидатам, людину з якими рисами хочемо бачити на посаді президента, а яку — не хочемо. Може, й інших політиків це би чомусь навчило. Виборці мають право відверто висловитися, подати свій сигнал нашій «еліті», котра потребує оновлення, притоку морально здорової, сучасної «свіжої крові».
Обраний нами лідер, якому притаманні доброта та людяність, своїм прикладом міг би вплинути на зміну «загального психологічного клімату в країні» та поведінку наших «грошових мішків», людей бізнесу, державних службовців, слуг Феміди і Закону. А також на наше культурне, духовне життя, помітно споганене «всенародно популярною» та відомо звідки навіяною попсою та своїми вторинними псевдоінтелектуальними нісенітницями. Без лідера, який може бути прикладом для інших, бажані зміни в суспільстві й державі навряд чи здійсняться, не отримавши авторитетного заохочення та підтримки.
