На Черкащині не чекають манни небесної, а намагаються з користю прожити кожен день. Черкащани проводжають зиму фестивалем крижаних скульптур і живуть в очікуванні весни. Проте весна в кожного своя. Так, у Каневі чекають Шевченківських свят і вже знають, чим здивують Україну, відзначаючи річниці, пов’язані з Кобзарем. Тоді як у Черкасах радіють за тих, хто вміє творити, переймаються долею сільських шкіл, втілюють у життя грандіозні театральні проекти та... «зависають» у соціальних мережах.
Галина МАКСИМЕНКО, літературний редактор:
— Найбільше мене вразив фестиваль льодових скульптур «Крижталь», який зараз триває. Вразив хамством людей. Біля кожної фігури стоїть табличка «Експонати руками не чіпати!». Люди ж наші або читати не вміють, або егоїсти і вважають, що самі подивляться, а решті не треба. А позитивні враження — від того, яку працю вкладено в ці фігури, з якою любов’ю вони зроблені. Це просто неймовірно — побачити таку красу в кризі, а потім цю красу втілити. І я дуже вдячна міській владі, яка підтримує ці всі фестивалі фігур: з каменю, дерева та криги. Ще одна подія у моєму особистому житті — радію за брата Василя Шкляра. На мою думку, він гідний Шевченківської премії. Але вважаю, що найкраща книжка в його житті ще попереду, бо в нього є багато творчих задумів і бажання творити, і я йому цього щиро бажаю.
Володимир ОСИПОВ, директор Черкаського академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка:
— Ми готуємося до прем’єри вистави «Тарас. Слава». Це великий проект, всього буде чотири вистави за тетралогією Богдана Стельмаха «Тарас». Режисер Сергій Проскурня взявся за постановку. Прем’єра вже 10 березня. І я хвилююся, бо часу залишається дуже мало. Зараз репетицій немає, зате триває пошиття костюмів та підготовка декорацій, активно працюють театральні виробничі цехи. Веду також переговори з Литвою, там навесні мають відкривати пам’ятник Шевченку. Ми планували повезти туди виставу «Великий льох», але якщо встигнемо, то, може, й повеземо «Тараса». Єдине — там дуже складна сценографія, бо вона розрахована на довгостроковий період (на всі чотири спектаклі). Багато технічних новацій. Крім того, є ще такий елемент — велике сонце. Оце думаємо, яким воно має бути, як його зробити технічно так, щоб воно рухалося і на сцені, й у глядацькому залі. Якщо навіть у рідних стінах нам це вдасться здійснити, то з гастролями буде складніше. От як із виставою Андрія Жолдака «Ленін Love, Сталін Love». Веземо його в травні на театральний фестиваль у Турку (Фінляндія), але вже зараз я змушений туди їхати, щоб обговорити усі тонкощі показу, бо спектакль складний у плані перевезення всіх декорацій. Проте дуже приємно було чути, коли фіни мені сказали, що саме наша вистава є домінантною в їхньому травневому фестивалі.
Сергій ОДАРИЧ, міський голова Черкас:
— Напередодні виборів до місцевих рад зареєструвався в молодіжній соціальній мережі «Вконтакте». З того часу щоденно долучається приблизно 20—30 друзів. На сьогодні вже дружу з майже трьома тисячами «контактерів». Взагалі я прихильник сучасних інтернет-технологій, зокрема, й соціальних мереж. Для мене це засіб безпосереднього спілкування з людьми, де я можу дізнатися їхні настрої, проблеми. Адже мої заступники чи керівники структурних підрозділів часто звітують про виконану роботу зі своєї точки зору. Зрозуміло, що вони не завжди зацікавлені доносити мені забагато проблемної інформації. Натомість із соціальних мереж, через спілкування напряму з жителями в мене є чудова нагода побачити справжній стан речей. Отримую щодня особисті повідомлення про якісь проблеми житлово-комунальної галузі: чи то ліфт не працює, чи то батареї недостатньо гарячі або ж води гарячої немає. Такі повідомлення відразу передаю до оперативної служби. Вони у свою чергу їх фіксують і ставлять на виконання. А потім мені вже жителі пишуть, що ліфт запрацював, вода з’явилася тощо. Однак бракує часу постійно сидіти в інтернеті. Щодня виділяю приблизно годину, аби хоча б прочитати вхідні повідомлення та долучити друзів.
Валентин ХИЖНЯК, директор загальноосвітньої школи в селі Макіївка Смілянського району Черкаської області:
— Цього тижня під час сесії облради прийняли програму «Сільська школа Черкащини». Звісно, в цій програмі багато правильних речей. Але я вважаю помилкою те, що у цій програмі зовсім відсутній розділ про навчально-матеріальне забезпечення школи. При аналізі стану шкіл у Черкаській області загалом, і в Смілянському районі зокрема, ми побачили, що навчально-матеріальна база шкіл вкрай бідна. Школи не забезпечувалися навчальним приладдям близько 20 років. Вчителі пам’ятають, що востаннє там щось придбали ще за радянських часів. Окремі кабінети фізики, хімії, біології, навчальні майстерні забезпечено лише на 10% від потреби. І як ми будемо готувати конкурентоспрможних учнів? Тому я запропонував депутатам винести цю програму на всенародне учительське обговорення, щоб вчителі не отримали її як кота в мішку. Нехай вони обговорять її у своїх колективах і висловлять свої пропозиції.
Роман КУЧЕРЕНКО, директор Канівської філії Східноєвропейського університету економіки та менеджменту:
— Цікаво стежити за спробами розв’язання українським урядом дилеми: як провести вкрай необхідні й вже такі «бородаті» економічні реформи та ще й сподобатися українському суспільству? Гадаю, це, на жаль, нереальне завдання — бути одночасно і «розумними» й «красивими». Останнім часом приємно вражають юні українські спортсмени. Ще не забулася їхня участь на Юнацькій олімпіаді у Сингапурі, де в загальному медальному заліку Україна посіла третє місце, як ось на ХХV зимовій Універсіаді в турецькому Ерзурумі ми повторили бронзовий результат, пропустивши поперед себе тільки росіян і спортсменів із Південної Кореї. Це дає надію Україні на майбутні спортивні успіхи через певний час вже дорослих атлетів.
Що стосується Канева, то місто та його керівництво намагаються максимально скористатися із трьох знаменних подій: 150-річчя із дня повернення Тараса Шевченка в Україну; чемпіонату з футболу ЄВРО-2012 (Канів включено до міст, що приймають спортивну подію), а також 200-річчя з дня народження Кобзаря. У зв’язку з цим на Канів звернули увагу українські високопосадовці. Уже розпочато будівництво вертолітного майданчика в селі Пекарі, здійснюється заміна комунікацій під будівництво туристичного центру «Авто ріка», що поєднає авто- і річковий вокзали. За допомогою обласного бюджету планується реконструкція привокзальної площі в Каневі, після чого вона стане головною в місті. Також у планах будівництво щонайменше двох сучасних готелів, капітальний ремонт доріг тощо. Місцева ж влада планує своїми силами відкрити в місті два молодіжні центри, де активно і з користю для себе проводитиме дозвілля міська молодь. Проте є й ті, кому це не до вподоби. Адже будівництво зачіпає інтереси ряду підприємців, що проводять підприємницьку діяльність в районі будівництва. Проте, вважаю, слід поступатися індивідуальними інтересами, коли вони суперечать суспільним.
