(Коментар до статті Ігоря Лосєва «Закон із «секретом», «День» №30 від 21 лютого 2009 р.)
Викликає здивування бурчання пана Сошальського щодо статей Лосєва. Адже його статті завжди прочитуються на одному диханні. І завжди вони дають мотив до серйозних роздумів. Ось і тепер автор показав нам істинне обличчя людини, яка напролом рветься до влади, яка претендує на роль президента країни, на роль лідера нації. Але нам він також відомий як ідейний послідовник авторитарного режиму Кучми, режиму, проти якого рішуче виступив Майдан. Ми вже й сьогодні явно відчуваємо, що в країні давно «відбувається процес» реставрації цього режиму. Канал «Інтер», наприклад, привселюдно проголошує Л. Кучму «великим діячем», транслюючи присвячений йому помпезний ювілейний концерт. Канал також демонструє явно замовлений вдячними доброзичливцями рекламний ролик під назвою «Л. Кучма: людина, яку ми не знали«(!). Чи можна уявити собі, щоб президент якої-небудь цивілізованої країни знімався в рекламному ролику, намагаючись заднім числом представити самого себе в образі харизматичного батька-добродійника нації. На кого розрахований цей ролик? Адже всі ми чудово знаємо, чиїм добродійником насправді був Л. Кучма! Майже одночасно вельми шановний і авторитетний тижневик надає Л. Кучмі повний газетний розворот, на якому той у властивій йому занудливій, менторській тональності, немов маляр бездарний, поганить помаранчеву революцію. А ось і сам В. Янукович гучно закликає «покінчити з помаранчевою ордою», маючи на увазі сотні тисяч громадян України, які стояли на Майдані. При цьому він погрожує вивести людей на вулиці. І заклики ці самозабутньо ретранслюють так звані незалежні канали. Ці ж канали намагаються сформувати харизматичний образ Януковича. А він збирається тим часом на хвилі антикризових протестів в’їхати у владу. І вже впевнений у своїй перемозі, перебуваючи перед своїм електоратом не інакше як у позі тріумфатора, який театрально здіймає руки до неба. Хто ж може йому протистояти? Президент, втрачаючи залишки свого іміджу, намагається вибити з президентської гонки прем’єр-міністра, розчищаючи тим самим дорогу Януковичу. «Нові обличчя», політичні дебютанти Яценюк, Гриценко і Кириленко, які роблять ставку на спалах народного гніву під лозунгом «Геть усіх», мабуть, не встигнуть показати себе і приречені залишитися на лавці запасних. Тож, вочевидь, через рік світ споглядатиме чергового президента України, але тепер уже у високому званні професора. Однак відомо, що проникливе й неупереджене міжнародне співтовариство дуже швидко і безпомилково розпізнає істинне обличчя кожного новоспеченого державного лідера. Свого часу не минула чаша ця й наших трьох президентів. Не мине вона й майбутнього президента України, хай яким би високим здавався його «домашній» рейтинг.
