Коментар до статті Валентини ОЛІЙНИК «Маєш криницю? Плати!» («День» № 6 від 16 січня 2013 року)
Серед країн СНД Україна посідає передостаннє місце за запасами води на душу населення. За даними Держкомітету з водного господарства, у нас на одну людину припадає 1000 куб. м води на рік (у Росії — 31 тис.). Якщо цифра менше 1700 куб. м, то країна вважається водонезабезпеченою. Український мешканець витрачає в середньому 325 л води на добу (в ЄС — 100-200 л). До грудня 2010 року можна було видобувати підземну воду без спеціальних дозволів до 20-метрової глибини. 22 грудня 2010 року ВР прийняла закон, де було внесено зміни до статті 23, згідно з якими приватні особи можуть бурити на своїй землі без дозволів і на необмежену глибину. А на добу власник свердловини може тепер видобувати до 300 000 л води. Без будь-якої оплати. Проект цих щедрих змін до закону (№4679) внесла Наталія Королевська ще у червні 2009 р. за підтримки комітету екології, природокористування. У прикінцевих положеннях пропонувалося протягом 6 місяців розробити і затвердити порядок державного обліку артезіанських свердловин, забезпечити їх засобами вимірювання та контролем. Хоч не через півроку, а майже через два, та все ж КМ спромігся виконати пропозиції ВР.
Безконтрольне буріння свердловин створило загрозу забруднення водоносних горизонтів, витоку води в інші пласти. Звичайно, підпільні виробники бутильованої води, власники басейнів, штучних озерець, багатогектарних трав’яних моріжків зможуть ще довго використовувати безкоштовну воду. Бо ж пливуть в одному човні разом із незахищеними верствами населення. Адже закон один для всіх.
Данута КОСТУРА, смт Ворзель, Київська область
