1. Чи приніс вам 2000 рік більше впевненості у власних силах, в можливостях зміни вашого життя і життя країни на краще?
2. Які події 2000 року здаються вам найбільш важливими з точки зору перспектив і тенденцій (як позитивних, так і негативних) у розвитку країни?
3. Які плани ви збираєтеся здійснити в 2001 році? А що, по-вашому, необхідно в 2001 році здійснити: — Президенту країни; — парламенту; — уряду; — ЗМІ; — керівнику вашого підприємства (учбового закладу)?
4. У 2000 році ви стали більше чи менше мріяти? Чому?
5. Що в «Дні»-2001 ви б хотіли змінити? Що нового хотіли б нам запропонувати: теми, ідеї?
1. Так, звичайно, приніс. Без упевненості у власних силах для мене було б абсолютно неможливо знаходити замовлення на роботу, яких стало трохи більше порівняно з минулим роком, але коштувати вони стали менше. Так що горезвісними п’яти відсотками зростання ВВП, я думаю, ми перш за все зобов’язані автомобільному і залізничному транспорту, а також Укртелекому.
2. По-перше, це всеукраїнський референдум, двозначність питань якого, мабуть, ні в кого не викликала сумнівів. Запам’яталося саме проведення референдуму, безлюдні дільниці в центрі міста, тиша на робочих околицях. Групи «агітаторів» з виборчими урнами, що ходять по поверхах багатоквартирних будинків в пошуках електорату. В основному це древні дідусі і бабусі, які роками не виходять з дому, як, наприклад, моя сусідка, майже ровесниця століття, яка знаходиться років двадцять в лежачому положенні, душею звернена до Бога. Волевиявлення такого електорату, а також більшості найбільш свідомих представників аграрних регіонів, зумовило потрібний результат референдуму і, відповідно, перспективну тенденцію в розвитку країни, що зробила європейський вибір.
По-друге, закриття Чорнобильської АЕС. Численні претензії до країн- донорів, неначе вони винуватці цієї аварії. Розгублені обличчя атомщиків,які бояться за своє майбутнє. Негативне ставлення більшості опитаного населення, що не бажає залишитися без електроенергії. Позитивним є тільки те, що люди все більше починають розуміти, що розраховувати доводиться виключно на самих себе.
По-третє, касетний скандал. Справді, поема без героя, точніше, без героїв. Від того, як влада виплутається з цього і як усі ми будемо реагувати, залежить наше майбутнє. Якщо проковтнемо, як президентські вибори або референдум, то втратимо свій шанс просунути країну у бік нормального життя.
3. Розширити свої професійні можливості. — Президенту країни.
Зробити правильні висновки, передусім з останнього скандалу. Підбирати оточення не за принципом особистої відданості, а за принципом професіоналізму й порядності. Оскільки особиста відданість нерідко обертається зрадою, як тільки під господарем захитається крісло.
— Парламенту.
Точніше, парламентаріям: тим, хто вже наївся, напився, одягнувся, взувся, постригся, задовольнив свої бажання, фантазії і, нарешті, став розсудливим, — бути успішно переобраними на наступний термін і не заважати тим 2,5% депутатів, які знають, що і як треба робити.
— Уряду.
Господарсько-економічному блоку — більше приділяти часу економічній стратегії, а не бути аварійною командою. Менше ділитися з народом своїми проблемами. Не демонструвати по телебаченню викладки, графіки й інше, мовби ненав’язливо пропонуючи громадянам розділити відповідальність за все те, що відбувається.
Силовому блоку — більшої відвертості, щоб люди живилися не чутками і домислами бульварної преси, а конкретною інформацією від силовиків. А то часом виникає враження, що таємниця слідства є таємницею виключно для слідчої групи. Мені не хотілося б бачити силових міністрів у ролі хлопчиків для биття в парламенті, інакше які ж вони силові?
— ЗМІ.
ЗМІ надається прекрасний шанс спробувати насправді стати четвертою владою. Справа Гонгадзе — це питання вашої професійної і громадянської честі.
— Керівнику вашого підприємства (учбового закладу).
Прекрасне запитання. З радістю повідомляю, що у мене немає ні керівника, ні підприємства. Ось завдяки цьому я ніколи не проміняю ні дня сьогоднішнього життя на двадцять років застою. Свобода — найпрекрасніша і найвишуканіша дама на світі, і тому вельми перебірлива у виборі, кого обдарувати своєю прихильністю.
4. Мрії хочу залишити провінційним дівчаткам, що мріють вступити до Київського інституту культури, в якому переконливо доведено, що талант — це тільки тягар для зірок.
5. Хочу, щоб ви залишалися такими, які ви є. Єдина пропозиція — щоб у вас з’явилися культурологічний та літературний додатки.
