Літнє спекотне сонце налаштовує на оптимістичні думки. Батьки після трудоднів готуються до заслужених відпусток і думають, переважно, про приємне. Молодші діти закінчили шкільний рік та роз’їхалися по бабусях чи таборах відпочинку. Старші, склавши іспити у вищих навчальних закладах, готуються до своєї літньої фієсти. А «День», продовжуючи свою традиційну рубрику, запитує експертів про події минулого тижня.
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ , народний депутат, академік НАН України:
— На Трійцю я їздив у своє рідне село, і воно залишило у мене дуже важкі враження. Я часто їжджу туди і відчуваю, як гасне дух людей, як розпач охоплює їх. Суть не в тому, що зараз такі несприятливі погодні умови. Просто, якщо зараз селянину не дати надії на майбутнє села, то там виникне дуже вибухонебезпечна соціальна суміш.
Приємно, що ми виходимо на рівень порозуміння з поляками. Мене обнадіює, що ми можемо знайти порозуміння для зближення наших народів.
Мені здається, що візит президента Туреччини до України — дуже важлива подія. Я часто згадую, коли разом з Мустафою Джемільовим, головою Меджлісу кримськотатарського народу, і багатьма іншими представниками півострова Крим відвідували Туреччину. Я тоді переконався, яка все-таки велика потенційно-політична сила кримські татари. Я бачив, з якою пошаною татари зустрічали Мустафу Джемільова у Туреччині. Мені здається, сьогодні для нас дуже важливо усвідомити, що у нашій державі проживає кримськотатарський народ, який заслуговує особливої уваги з нашого боку. Адже він своєю багатою культурою також бере участь у побудові української держави.
Олексій КУЖЕЛЬНИЙ , режисер, художній керівник театру «Сузір’я»:
— З останніх подій хочеться відзначити візит в Україну президента Туреччини Ахмета Недждета Сезера. У світлі висловлювання пана Буша про те, що Україна розташована недалеко від Туреччини («десь поряд»), якось відразу цей захід для мене став виглядати по-іншому. Маю відзначити в ньому чудові для мене моменти. По-перше, я давно не бачив, коли місто прикрашалося б прапорами двох країн. По- друге, приємно, що в перший же день президенти наших країн подивилися виставу в Оперному театрі. Це ще раз зміцнює в думці про те, що культурне прийняття одне одного передує всім подальшим актам взаємовідносин. Усе-таки культура перебуває в пролозі економіки, політики і под. Шкода лишень, що про це ми згадуємо в час виконання якого-небудь протоколу, а не під час розподілу фінансів на культуру.
Минулої неділі була Трійця. На дачі я перегортав книжку «Народні прикмети». У ній було написано, що Трійці без дощу не буває. Черговий раз подумав про нерозгадану загадку вічності. Цього дня завжди йшов дощ, про що пам’ятали наші предки і прапрапредки. Є якісь акти природи, які роблять нас сущими поза часами. Дивно, і цього дня йшов дощ, а його ж ніщо не віщувало. Але природа, хоча й символічно, виконала свій «обов’язок».
