Про наслідки виборів на Херсонщині, перерахунок голосів, формування депутатської коаліції в новому парламенті — у щотижневій рубриці «Що хорошого? Що поганого?»
Володимир КОРОБОВ , завідувач кафедри філософії й соціології Херсонського національного технічного університету:
— Найвизначнішою подією в Херсоні стало переобрання мера нашого міста Володимира Сальда. Варто згадати, що його курс як мера міста був досить суперечливим. Його політичний конкурент навіть звинувачував його в тому, що він одночасно патронує православний храм і проводить служби в синагозі. Дуже великі суперечки викликало й рішення В. Сальда про відновлення пам’ятника засновнику Херсона князю Потьомкіну замість пам’ятника Карлу Марксу. В. Сальдо — не бідна людина, та й у місті не все гаразд. До того ж запекла боротьба показала, що альтернативи цьому винахідливому самовисуванцю немає. Вважаю такий вибір позитивним. Навіть зважуючи всі плюси й мінуси В. Сальда, який не є ідеальним політиком, усе ж таки видно, що його переобрання піде на користь місту. Бо, гадаю, у нього є амбіції для того, щоб покращити будівництво в місті (мова йде про будівництво двох нових мікрорайонів, які конче необхідні Херсону). Також, мені здається, В. Сальдо зможе виважено проводити політику координації інтересів різних партій у нашому місті. Адже сьогоднішня багатопартійна херсонська міськрада нагадує Раду Верховну. Однак засмучує той мінус, який є в місті Києві. З подивом ми звернули увагу на те, що мером міста обрано Леоніда Черновецького. Це новина, яка обговорюється херсонцями надзвичайно широко, навіть більше, ніж питання коаліції. Дивує, як столичні виборці, до яких ми ставилися як до більш політично й революційно зрілих, обрали такого мера, який навіть по телебаченню виглядає дуже смішно й неадекватно. Не кажучи вже про оцінки експертів, які ми чуємо. Проте дуже приємно, що нарешті питання коаліції зрушило з місця й заява «Нашої України» дала нову основу для надії. Мене вже кілька разів запитували, яка коаліція була б найкращою для України. На мою думку, вона виглядала б так: «Наша Україна», СПУ, Блок Юлії Тимошенко, але без Ю. Тимошенко. Зрозуміло, що це фантастичне припущення. Безумовно, вона — непересічна політична особистість, але вражає неприхована жага особистої влади пані Юлії — це навіть лякає. До того ж цього тижня знову всі згадали, що важливо не те, хто голосує, а те, хто підраховує. Лякає, що почалися тіньові інтриги, непрозорі та незрозумілі переговори. Це говорить про незрілість нашої демократії. Виходить, що головне — не вибори, а їхня інтерпретація. До того я був великим прихильником позиції В. Ющенка щодо врегулювання придністровського конфлікту — проведення демократичних виборів у Придністровському регіоні під міжнародним наглядом. На жаль, сьогодні план В. Ющенка, практично, знівельований. Я не ідеалізую придністровський режим, але сьогоднішня позиція України — велике розчарування.
Василь ШКЛЯР , письменник:
— Перша важлива подія, хоча на сьогодні ще й недорозвинена, — принципова згода «помаранчевих» сил про формування спільної коаліції. Друга — неприйняття парламентом рішення про перерахунок голосів на виборах 26 березня. Бо вважаю, нічого нового це не додасть. Результати об’єктивно відображають настрої населення. А третя подія пов’язана з тим, що я пішов із роботи головного редактора видавництва «Дніпро» й знову повернувся до свого омріяного статусу професійного письменника. Тепер буду мати більше часу для творчості.
Наталія ПАНАФІДІНА , журналіст:
— Політрада партії «Народний союз «Наша Україна» підтримала ідею створення коаліції з Блоком Юлії Тимошенко й Соціалістичною партією України. Це вселяє певні надії, що переговорний процес щодо створення депутатської коаліції й перерозподіл портфелів не затягнеться на невизначений час. Хоча надії дуже часто не справджуються...
