Цей тиждень був щедрим на культурні події. Фестивалі Театру Романа Віктюка «Роман із Києвом» та органної і камерної музики «Золота осінь» у Білій Церкві, прокат у кінотеатрах широко розрекламованого фільму Бондарчука «9 рота»... Про ці та інші події тижня — у традиційній рубриці «Дня».
Аліна ШПАК , заступник голови Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національний Альянс»:
— Те, що тиждень минає без якихось катаклізмів, — це добре. Але з іншого боку, не сталося нічого яскраво позитивного, нічого, що різко змінить наше життя на краще — і це погано. Але що поробиш, він був таким, яким був, нам залишається лише пригадати окремі моменти, ті, які найбільше запам’ятались. Перше, що спадає на гадку, це проведення одинадцятого жовтня спільної Конференції єпископатів УПЦ КП та УАПЦ, яка визначила приблизну дату Об’єднавчого Собору цих двох церков та створила спільну передсоборову комісію по його підготовці. Безперечно, це є суттєвим кроком уперед у процесі об’єднання українських церков в єдину помісну церкву. Також не може не радувати те, що ми дали старт всеукраїнській кампанії під назвою «Зупинимо рекламу смерті». Мета цієї кампанії полягає в тому, щоб домогтися заборони місцевими радами розміщення зовнішньої реклами алкогольних напоїв та виробів з тютюну на території населених пунктів. Як зразок — аналогічне рішення Луцької міської ради, депутатом якої є голова нашої організації Ігор Гузь, що було прийняте у вересні цього року. На першому етапі кампанії ми плануємо направити звернення до місцевих рад та провести серію прес-конференцій. Думаю, що навіть найменша перемога кампанії стане величезною перемогою в боротьбі за здорових дітей та, відповідно, здорове суспільство, не обтяжене негативними звичками та ментальною ницістю.
Найприкріша ж, на мою думку, подія, яка сьогодні жваво обговорюється, — підписання Президентом Змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», які передбачають недоторканність депутатам усіх рівнів. Річ навіть не в тім, що таким чином майже двісті тисяч чоловік піднесуться над усіма іншими, стануть такими собі «міні-божками». Головна небезпека в тім, що місцеві ради можуть перестати бути органами самоврядування, а стануть певним прихистком, так би мовити, клубом за інтересами, які, на жаль, не матимуть нічого спільного з інтересами пересічного українця. Адже хіба не спокусливо вже в 2006 отримати карт-бланш?
Олена РАДЗИВІЛЛ , заступник головного редактора видавництва «Генеза»:
— Що хорошого? Найбільше в ці дні радувала осінь, кожний погідний день якої сприймався як незаслужений дарунок і водночас як останній шанс. Особисто для мене найприємнішим враженням тижня стала мандрівка з донькою і подругою маршруткою до Білої Церкви — соромно, але проживши усе життя в Києві, вибралася до неймовірно прекрасної «Олександрії» лише зараз. Надзвичайно щемливе враження, навіть пробиває на сентиментальну сльозу дивний спокій в усій золотоосінній природі. Взагалі на дивовижу приємне місто! Несподіваним подарунком виявився фестиваль органної і камерної музики «Золота осінь», який саме в ці дні зустрічала Біла Церква у своєму Будинку органної і камерної музики. Тому ми з величезним задоволенням послухали ще й джаз-квартет саксофоністів Національної філармонії.
Що поганого? У мене аж таких поганих вражень від цього тижня немає — принаймні нічого, що викликало б шок. За винятком, звичайно, пакистанського землетрусу й легкого переляку щодо спалаху пташиного грипу в сусідній Румунії. Все решта — очікувана колотнеча, хоча й доволі неприємна. Специфіка людського сприйняття така, що навіть найтрагічніші події від занадто частого їх висвітлення і «пережовування» стають щоденною «рутиною». І це, можливо, також можна віднести до поганого.
Ілона ДОВГАНЬ , ведуча програми «Вчасно» («НТН»):
— Радувало те, що цього тижня ще була затишна осінь. Це моя улюблена пора — коли ще тепло, багато листя, яке шурхотить під ногами... Тому й настрій був спочатку хорошим. У нас у програмі були цікаві гості. Часом вони говорили непередбачувані речі. В країні останнім часом нові події просто б’ють фонтаном, тільки і встигай усе відстежувати. Несподіваного повороту набуває справа Ющенко — Березовський. Цікаво, що буде далі, зважаючи на те, якими деталями обростає ця історія! Нові призначення в Кабміні спричинили нові запитання, в тому числі: чого чекати надалі від нових людей? Немало запитань виникло й після рішення Вищого господарського суду щодо НТН. На цю тему було багато розмов в ефірі з політиками й експертами. Багато хто впевнений, що це політична справа. Але чомусь не хочеться вірити в гірше, настрій усе ж оптимістичний. Будемо сподіватися, що переможе справедливість, і якщо необхідно, будемо боротися за це. Від усього хотілося відпочити, і я з задоволенням відвідала кінотеатр. Подивилася фільм Федора Бондарчука «9 рота». Звичайно, картина зачіпає за живе та б’є по емоціях. Але, на мій погляд, вона не отримає Оскара. Хоча, дай Боже! Давно вже росіяни (що вже казати про українців) не брали Оскарів. Іще — в Києві проходять і очікуються хороші спектаклі. Якщо не потраплю на фестиваль Театру Романа Віктюка «Роман із Києвом», то вже на гастролі московського театру «Ленком» постараюся обов’язково сходити.
