14-та річниця Незалежності України пройшла без військового параду, але з конкурсами для дітей та виставками квітів. Із традиційними покладаннями першими особами держави квітів до пам’ятників, врученнями нагород та святковими феєрверками. І звичайно ж, святкування Дня Незалежності стало темою номер один у обговоренні подій за тиждень. Детальніше — у рубриці «Що хорошого? Що поганого?».
Віталій ПАЛАМАРЧУК , політолог, заслужений економіст України:
— Подією тижня, звичайно ж, став День Незалежності. По- перше, тому, що вперше ми святкували цей день після закінчення так званої епохи Леоніда Кучми. По-друге, це була перша презентація нової влади після Майдану. Адже до цього не було такої події, яка б уособлювала генеральні оглядини всіх сфер діяльності нової влади. До позитиву я би відніс те, що повторення сценарію інавгурації багато в чому, на мій погляд, виправдане. Бо все ж таки колишня схема святкування Дня Незалежності з парадом, військовою технікою тощо явно віддавала минулим, і значна частина суспільства фактично була приречена стояти осторонь цього дійства. Здається, нинішній сценарій — більш модерний і більш адаптований до молоді. На мене особисто це свято справило навіть більше враження, ніж інавгурація Президента. Не можна не взяти до уваги й промову Президента. Тут є і плюси, і мінуси. Серед плюсів треба відзначити те, що Ющенко виголосив основні ключові моменти, що стосуються, зокрема, критичного ставлення до українського чиновництва. Хоча, на мій погляд, не треба забувати, що без ефективного українського чиновництва не може бути ефективної держави. Тому в цьому напрямку треба працювати збалансовано. Другий момент стосується бізнесу. На мій погляд, було б краще, якби він був більше конкретизований. Адже після певного етапу діяльності було б ефективно зупинитися на одній із проблем та показати шляхи її розв’язання. А Віктор Ющенко обмежився загальними деклараціями. Хоча вектор проблем був змальований. Це, зокрема, стосується й дій щодо українського села. На мій погляд, дуже добре, що ми зупинилися на цій проблемі. Однак не дуже вдалою є теза Ющенка стосовно виборчого бар’єру. Якби зараз ми зупинялися на формуванні ефективної європейської політичної системи в Україні, то це б можна було пояснити. Проте цей момент, хоча і є важливим із точки зору утворення в Україні впливових політичних партій, викликав критичні реакції з боку провідних політиків.
Ірина ГОЛОВНЬОВА , кандидат психологічних наук, завідувач кафедри психології та соціальної роботи Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія»:
— Найприємніше для мене — це День нашого міста Харкова, який ми відзначали 23 серпня. І вдвічі приємно те, що наше свято практично збігається з Днем Незалежності України. Добре, що погода не підвела, і все пройшло на високому рівні. У центральному саду ім. Т. Шевченка всі бажаючі могли насолоджуватися красою кімнатних та екзотичних рослин на фестивалі квітів. Конкурси краси, різноманітні змагання дозволяли кожному знайти для себе заняття. Крім того, у нас у Харкові було накрито незвичайний святковий стіл — пиріг вагою півтори тонни. Це — один із незвичайних моментів святкувань цього року. Взагалі у нас існує традиція — щороку на День міста підносити харків’янам якісь сюрпризи. І оскільки харків’яни — справді великі патріоти свого міста, настрій був по-справжньому святковим. Щодо Дня Незалежності, то великим позитивом вважаю те, що він пройшов дуже мирно, що не було жодних ексцесів, і атмосфера свята та доброзичливості зберігалася і 23-го, і 24-го... Хоча не можу сказати, що День Незалежності став для людей особистим святом. Його все ще відзначають на рівні загальноприйнятих. Але в цілому я не вважаю, що в цьому є щось страшне. Оскільки будь- які свята, які є суспільними, завжди дещо дистанціюються від людини. І якби проводили опитування, то я впевнена, що улюбленими святами люди частіше за все називали б Новий рік, день народження, 8 Березня, а завзяті рибалки, наприклад, День рибалки. І надто рідко називали б свята загальнополітичного плану. Але, звичайно, є й інший момент. Адже якщо сама позиція незалежності досить приваблива, то звичайний громадянин оцінює незалежність за результатами. Що, наприклад, отримала конкретна маленька людина? Не будемо приховувати, що тих результатів, яких можна було б очікувати з урахуванням потенціалу України, ми все ж таки ще не досягли. Гадаю, якщо все розвиватиметься благополучно і весь потенціал, яким справді володіє Україна, буде реалізовано, то й День Незалежності стане більш близьким і рідним для людей святом.
На жаль, серпень підтвердив репутацію місяця катастроф. Звичайно, не можна поставитися байдуже до тих авіаційних катастроф із величезною кількістю жертв, тих повеней, від яких нині потерпає Європа. Все ж таки ми живемо в єдиному світі... Ти розумієш, що від цього не застрахований ніхто. І дистанціюватися від цього не можна.
Вадим ЗАК , виконавчий директор студії Telecon:
— Звичайно, найголовніша подія тижня — День Незалежності! Хоча, чесно кажучи, мені більше до душі святкування «а-ля СРСР» — із повноцінним військовим парадом, технікою, авіацією тощо. Але в будь-якому випадку, хоч усього цього не було, я аніскільки не засмутився.
Володимир МАНЖУРА , філософ (Запоріжжя):
— Я дещо стурбований тим, що святкування Дня Незалежності у світській державі розпочалося за протоколом з молебню. Не в приватному порядку, коли всі розійшлися, помолилися, а в приказному, в порядку службової або державної необхідності. Це турбує, тому що в світській державі так не роблять. Релігія — це все-таки особиста справа кожної людини. Як, наприклад, насторожує й те, що в школах впровадили етику і чомусь вирішили доручити викладання етики психологам. Але психологи повинні вивчати механізми впливу на психіку... А якщо серйозно хочуть викладати етику, то треба й доручати це людям серйозно підготовленим. А радує, що в місті святкування Дня Незалежності пройшло нормально. Але, думаю, все ж таки не так повинен відзначатися День Незалежності. Мені здається, що формат поки ще не знайшли. Вийшов якийсь офіціоз... Хоча важко сказати, як у нас усе має бути. Але важливо відзначити, що, як здалося, 14 йДень Незалежності був наближений до атмосфери, властивої тим першим рокам, коли ми були переповнені різного роду ілюзіями та надіями. Мені здається, це було найбільш позитивним у святкуваннях цього року. Також добре, що за літо моя внучка підросла, посвіжішала. Для мене це — найголовніше. Оскільки ніщо не може тішити так, як це нове покоління, яке підростає на наших очах і на яке ми покладаємо надії. У Запорізькому національному університеті розпочинаємо роботу з новим ректором Сергієм Тимченком. Вважаю, це гідна людина. Радує, що повертаємося до цікавої викладацької роботи. А понад усе засмучує те, що хворіє мій батько. Засмучує й те, що зростають ціни. Майже катастрофічно. Вважаю, це — серйозна загроза і для економіки, і для добробуту громадян, і для політики.
