Під гриф «погане» цього тижня майже всі наші експерти відносять заворушення в Криму. Дехто оцінює глобальні новини — як, наприклад, позначиться на ситуації в світі вбивство духовного лідера ХАМАС шейха Ахмеда Яссіна. А от приємні події, про які йдеться в нашій традиційній рубриці «Що хорошого? Що поганого?» зазвичай пов’язані з тим, що відбувається безпосередньо у своїй країні або, принаймні, зі співвітчизниками.
Олег ФІАЛКО, режисер, народний артист України:
— Хочу порадіти з того приводу, що Андрій Шевченко погодився грати за нашу збірну України з футболу. Я також радію, що італійська футбольна команда «Мілан», в якій грає Андрій, прогресує. Сьогодні вона є чи не найкращим клубом Європи. Але разом з тим з’явилися думки з приводу того, що було б з Андрієм, якби він грав у нас? Чи було б у нього таке майбутнє? Напевно, ні. Тобто все більше тривожать думки, що люди, щоб стати знаменитими, мусять покинути Україну. Це дуже погано. Неприємне враження залишилося після інтерв’ю, яке давав цього тижня одному з центральних телевізійних каналів. Коли я дав пораду тележурналістам взяти інтерв’ю краще у депутата, то наштовхнувся на таку відповідь: «Ви ж розумієте, що цей депутат не для нашого каналу». І це сказали мені прямо у вічі... Неприємне враження залишила й передача «Подвійний доказ» на «1+1», котра тепер, з моєї точки зору, намагається робити з великих проблем шоу, а не вирішувати поставлені питання хоча б на рівні журналістики. Однак терези невдоволення врівноважила передача Ганни Безулик «Я так думаю». Вона подобається мені саме через те, що, як на мене, прагне з’ясувати істину. Дуже засмучує, що у нас усе більше починають брехати. Наприклад, у середу був Всесвітній день боротьби з туберкульозом. З офіційних джерел звучала інформація, що ця хвороба в Україні йде на спад. Хоча з інших джерел чув, що це далеко не так, а скоріше — навпаки. На цьому тижні звернув увагу і на опитування. Усі вони сьогодні йдуть в одному руслі: хто буде президентом? Це мені не подобається. Люди все чекають, коли прийде новий президент. Нібито від нього все залежить: збільшення і пенсій, і зарплатні. Як на мене, розмова сьогодні мусить іти про інше. Не про нового президента, а про те, чи стало людям хоча б в якомусь ракурсі краще жити. Про те, чи зробили щось конкретне для чорнобильців чи ветеранів. Хоча б якійсь одній із верств населення! Жаль, що сьогодні люди живуть ілюзіями.
Енвер ІЗМАЙЛОВ, музикант:
— Дуже поганою подією вважаю конфлікт, що стався в Сімферополі, — бійку кримських татар і відвідувачів бара «Коттон-клуб». Це найсправжнісінька провокація. Вважаю, що в цій ситуації все було продумане. Що скінхеди взагалі роблять у Криму? Стосовно подій особистого плану — приємно, що вийшов мій компакт-диск під назвою «Із моїми найкращими побажаннями». Хороші враження залишив також джазовий фестиваль «Єдність», який пройшов у київській Опереті.
Семен РУБЧИНСЬКИЙ, заслужений працівник культури України:
— Подія, яка примусила замислитися про хороше та погане, — це вбивство духовного лідера радикального палестинського угрупування ХАМАС шейха Ахмеда Яссiна. З одного боку, це вбивство довело, що навіть ідейні керівники радикалів, а не тільки рядові терористи не можуть бути в безпеці. І з якогось погляду — це добре. Кожен радикал повинен знати, що за скоєне його неминуче чекає відплата. Хоча, з іншого боку, це вбивство ще більше посилює і без того складні відносини на палестинських територіях і в Ізраїлі. Ця ситуація дуже небезпечна, оскільки ісламські екстремісти готові на все. І це погано. На мій погляд, тривожна подія сталася в Криму. Я вважаю його бомбою уповільненої дії, що може виявитися дуже небезпечною для всіх жителів України. І вирішенням цих проблем ми повинні займатися. А не говорити лише про розстановку політичних сил напередодні президентських виборів. Це не настільки важливо. Жахливо, коли назрівають такі конфлікти, як у Криму. А в Києві усе «гаразд»: триває звичайна підкилимова війна. Але радує те, що вона триває в більш-менш цивілізованих рамках.
