Цього тижня можна порадіти за Україну: її виключили з «чорного списку» FATF. Можна поспівчувати прем’єр-міністру Росії Михайлу Касьянову з приводу його звільнення. Але чимало подій відбулося й у регіонах нашої країни. В черговий раз «День» звернувся до експертів із запитанням «Що хорошого? Що поганого?», щоб з’ясувати, чим переймалися українці на цьому тижні.
Дмитро СТЕФЛЮК, голова Верховинської районної ради (Івано Франківська область):
— Хорошою подією для нас усіх стало виключення України із «чорного списку» країн, які не співпрацюють з FATF, — міжнародною організацією з протидії відмиванню «брудних» грошей. Також — інформація Міністерства палива та енергетики про перспективи введення у дію нафтопроводу Одеса — Броди. Щодо поганих новин, то серед них можна виділити такі. Закриття Верховинського районного вузла зв’язку через те, що зараз іде реорганізація (чи оптимізація, як тепер говорять) системи поштового зв’язку України. І наш вузол зв’язку Верховинського району підпадає під цю оптимізацію. Тепер центр зв’язку буде розміщений за 70 кілометрів від Верховини. У нас залишаються всі поштові відділення, але скорочується апарат управління. Тому для мене як голови районної ради боляче, що будуть скорочені робочі місця. Крім того, люди ще не можуть зрозуміти причини таких скорочень. І ще одна неприємність — на заправках Верховини відсутній високооктановий бензин А-92, А-95. Ніхто навіть не знає чому: чи то через транспортування, чи то через фінансові чинники...
Тетяна ЦИМБАЛ, народна артистка України, телеведуча («Новий канал»):
— На цьому тижні я була присутня на дуже цікавих концертах, де зустрілася з кумирами мільйонів людей. Ми так по-дружньому спілкувалися, і я зрозуміла, що вік — це річ дуже відносна. Скажімо, та ж Лілі Іванова, Радміла Караклаїч, Галина Ненашева, Бісер Кіров, з якими ми побували в Палаці «Україна». Я ніколи не думала, що Кірову — 69 років. А Роза Римбаєва, у якої просто фантастичний голос, навіть зараз щороку дає у Казахстані авторський концерт. І в Казахстані вона — співачка номер один. А ми просто цього не знаємо. Я подивилася на цих людей, зустрілася із людьми, яких я дуже люблю, — з подружжям Ядвігою Поплавською та Олександром Тихоновичем. Вони мені розповідали про себе, про те, що цього року в них народився онук Ваня, і ми раділи цій події разом. І працюють вони, і виглядають, і роблять свою справу бездоганно. Я була дуже щасливою. А Радміла Караклаїч! Ми теж давно не бачилися з нею. Я одразу ж пригадала її білозубу усмішку, розкішне волосся і те, наскільки її усі обожнювали. І зараз я спостерігала, коли вона вийшла в зал, як люди тягнулися, аби доторкнутися до неї. Це було надзвичайно. Ось такі суто людські моменти!
Емілія ВАСИЛЕВСЬКА, завідуюча відділом комплектування Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького:
— Поганим для мене стають усі трагедії, що відбуваються у нашому світі. І це нині найбільше мене турбує. Бо щодня вмикаю телевізор і думаю: Боже, про які ще жахи нам зараз будуть розповідати? Також дуже засмучує те, що в Одесі важко знайти в продажу газету «День». Однак навіть у передплатників газети є чимало проблем з її своєчасним надходженням. Розбиралися з цією проблемою в поштовому відділенні. Але безрезультатно. Щодо хороших новин, то їх більше. Нещодавно розмовляла зі своєю колегою, яка є власницею землі, й пораділа разом з нею: вона та її сім’я дуже радіють з того, що дають субсидії на розвиток аграрного сектора. Порадувала інформація і про підняття заробітної плати працівникам бюджетних установ. Маємо надію, що працівникам бібліотек теж підвищать заробітну плату. А ще для нашого колективу радісною стала звістка про святкування на державному рівні 175-річчя від дня заснування нашої Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького.
Михайло РЄЗНІКОВИЧ, художній керівник Національного академічного театру російської драми ім. Л. Українки:
— Найприємніші відчуття цього тижня пов’язані в мене з генеральною репетицією нашої вистави «Валентинів день» за однойменною п’єсою молодого російського автора Івана Вирипаєва. Поставив виставу наш режисер — заслужений діяч мистецтв Леонід Остропольський. Крім того, дуже цікаво виконують ролі й наші артисти: Наталія Доля, Ольга Когут, Жанна Богдевич, Станіслав Москвін, Сергій Коваленко. Ця вистава — про кохання, високі почуття; про те, що якщо немає кохання, то немає й життя. І той рівень художнього рішення, який відбувся у виставі, став для мене невеликим сімейним святом. Я упевнений у тому, що й глядачі дуже тепло приймуть цю виставу. А щодо поганого, то воно безпосередньо не пов’язане з Україною. Це — виступ президента Росії Володимира Путіна та його заява про звільнення прем’єр-міністра Росії Михайла Касьянова. Для мене, чесно кажучи, ця новина стала таким собі шоком. Я — не політик, я — людина театру і, можливо, в мене зовсім інші уявлення про норми. Але коли я дивлюся на фотографії Путіна та Касьянова, на яких вони 23 лютого разом кладуть вінок на могилу Невідомого солдата, то не знаю, чи по-людськи з боку Путіна о другій годині дня 24 лютого відправити главу уряду у відставку. В цьому є щось незрозуміле для мене.
