Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Політичний футбол
1 липня, 2006 - 00:00

Ніхто не заперечуватиме, що останні два тижні країна жила переважно футболом. Болільники — на площах, вулицях, у затишних квартирах перед телевізором, салонах автомобілів... Скрізь. Навіть про політику дедалі більше говорять, використовуючи футбольну термінологію. Детальніше — в рубриці «Що хорошого? Що поганого?»

Олександр НАРБУТ , заступник голови Спілки платників податків України:

— На перший погляд, тиждень розпочався дуже непогано. Я маю на увазі футбол і вихід збірної команди України до чвертьфіналу. Це дуже навіть пристойний результат для дебютанта. Хоча з іншого боку, сама гра не дуже порадувала — було багато недоробок, неточностей. Але при цьому були люди, які робили максимум для того, щоб досягти результату. Такі, як Андрій Воронін у нападі. Відчувалася відсутність Сергія Реброва, але коли він з’явився, це було явно на користь команді.

А засмутила погана гра і відсутність помітних результатів у грі наших політичних команд: у грі між тією політичною силою, яка заявила себе основною, я маю на увазі коаліцію, і так званим дублюючим складом опозиції. Я думаю, що і ті, й інші у цій битві заграють і, зрештою, не демонструють ні якості гри, ні результату, на які чекає суспільство. Думаю, тут особливо засмучує такий собі дух необільшовизму, що витає над коаліцією — і не стільки в завищених соціально-популістських обіцянках програм, скільки в бажаннях мінімізувати вплив опозиції. Ми пам’ятаємо розповіді про бюджетний комітет, про комітет свободи слова, про те, що буде ініціатива в законодавчому забезпеченні діяльності опозиції. Але виходить так, що якщо опозиція свій проект закону запропонувала, то провідна політична сила цю тему ніби намагається спустити на гальмах. Таким чином, коаліція не демонструє своєї працездатності і навпаки — у своїх діях ще раз підкреслює відсутність реальної взаємної довіри серед політичних учасників. Більше за все засмучує відчуття відсутності реальної відповідальності учасників коаліції перед українським суспільством у плані як економічного розвитку країни, так і подолання існуючих соціальних та політичних розколів, нездатності запропонувати суспільству дієздатний ефективний уряд. Тобто ми зараз маємо кризу влади, оскільки реально відсутній уряд нинішній, а групи виконуючих обов’язки по суті справи всіляко уникають відповідальних рішень і навіть не здатні вирішити хвилю проблем з профспілками, що зростає. І на кiнець тижня складається враження, що вже на політичному полі якраз таких лідерів, які були на футбольному, по суті справи бракує. Не готові грати члени коаліції в пас, кожен веде індивідуальну гру. Ставлення до багатьох діючих політиків виливається у стійку недовіру. Бажання, які вони декларують, — одні, а дії — говорять про зворотнє. І, напевно, найбільше для мене розчарування в тому, що я не бачу сьогодні в цьому політичному футболі тієї політичної сили, яка могла б сформувати уряд національного розвитку. Про довіру я вже не говорю. Вона ніби й виникає, але я думаю, що для того, щоб ця довіра була стабільною і зростала, потрібна і програма розвитку, і уряд, який би цю програму був здатен здійснити.

Однак є й радісна подія — моя сім’я повертається з Криму. Думаю, це буде приємний заключний акорд тижня і, безумовно, якось нейтралізує неприємні відчуття від нашого політичного футболу.

Володислав СУРЖ , голова Асоціації кредитних спілок Донецької області:

— Безперечно, приємну звістку на початку тижня приніс футбол — перемога збірної України у матчі зі Швейцарією. Це — наш успіх. Але враження все ж таки суперечливі. У країні забагато футбольної ейфорії. А коли її забагато, то це не приносить гарного результату. Так колись було з Грецією та Болгарією, які свого часу теж досягали успіху, але в результаті — не працювали над внутрішніми питаннями своєї гри.

Прикро, що питання з коаліцією ще залишається невизначеним. Але добре, що вже хоча б зрушило з місця. У день святкування Дня української Конституції був у Каневі. Все, що побачив, — безліч сміття. Думаю, в Києві на основних площах було таке саме...

Ігор ПАВЛЮК , письменник, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України:

— Добре і погане зараз дуже поєднанi. Навіть є така фраза: перемогу від поразки ти не зможеш відрізнити. Дуже гарна погода. Але погода від нас не залежить. Нібито залежить політика, але в політиці, як на мене, зараз усе погано і невизначено. Днями відбувся Київський поетичний фестиваль, який організував ентузіаст Микола Підгорний. Гроші збирали шапкою по колу. Але я зачарований молодою літературою настільки, наскільки всі ми розчаровані політикою. Переможці цього фестивалю поїдуть на фестиваль «Мазепа-фест». І якби держава поезію ще й підтримала, то тільки б виграла. Моя донька закінчила дев’ятий клас і вирішила піти працювати, щоб заробити свої перші гроші. Це тривожно і приємно водночас.

Але дуже неприємна звістка про те, що Академію наук хочуть приєднати до Міністерства освіти. Академічна наука й освіта і так занепадає. А якщо відбудеться об’єднання, то це зовсім її знищить. Неможливо забути й футбольні баталії. Футбол — супер. Таке відчуття, що ми живемо лише футболом. Але коли подивишся телевізор і звіт з Верховної Ради, то виникає інше враження: театр у ролі парламенту, а парламент — у ролі театру. Але якщо раніше цей театр був більш-менш народний, то тепер — театр абсурду. Люди вже навіть по телевізору його не хочуть дивитися.

Підготувала Юлія КАЦУН, «День»
Газета: 
Рубрика: