Проблемою номер один на тижні, що добігає свого кінця, знову був острів Коса Тузла у Керченській протоці. У Керчі навіть створено тимчасовий прес-центр «Тузла». А в Росії цей процес осмислюють у формі мюзиклу під тією ж назвою. Що думають про цю проблему в Україні і які наслідки від неї ми вже маємо — у оцінках наших експертів.
Ганна ЗАЛІЗНЯК, керівник центру «Громадська думка» Науково-дослідного інституту соціальних проблем міста Києва:
— Поганим, безперечно, є відсутність реакції Росії на будівництво дамби в Керченській протоці. Цей інцидент свідчить, що Росія в упор не бачить Україну, і розмови про те, що між державами можуть бути якісь рівноправні стосунки абсолютно повисають у повітрі. Але добре, що достатньо консолідовано в цій проблемі виступила Верховна Рада і врешті-решт засвідчила, що в неї є потуги для того, щоб відстоювати інтереси українців. Ще один позитивний момент, який виплив iз цієї ж неприємності, — поштовх для консолідації суспільства в Україні. Хоча було б добре, якби були інші, позитивні, поштовхи для такої консолідації.
Володимир ПАНІОТТО, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор університету «Києво- Могилянська академія»:
— В Україні неприємною є історія з Тузлою, яка дуже нагадує відомий фільм «Хвіст крутить собакою». Це класичний фільм про різні передвиборчі технології. Для мене це дивна історія, яка поки що немає ніяких раціональних пояснень. Приємними для України і обнадійливими для мене на цьому тижні були результати наших досліджень. Дослідження — це суб’єктивна оцінка матеріального становища наших громадян. Відомо, що грошей не вистачає усім. Кому на хліб, а кому придбати газету «День». Тому питання, на що ж саме їх не вистачає, досить суттєве. І дослідження, які ми провели на цьому тижні, показали, що кількість людей, яким не вистачає грошей на їжу, з 1998 року впала удвічі. Схоже, зростання економіки позначилося і на оцінках людей. Тому у мене таке враження, що ми, начебто, починаємо вилазити з ями, в якій були останні роки. Приємне враження залишилося від концертів Олександра Дольського, симфонічного оркестру і хору Маріїнського театру під керівництвом Валерія Гергієва.
Іван МАЩЕНКО, експерт з питань телебачення та радіомовлення:
— Погано те, що сьогодні на устах у всіх українців: ситуація навколо острова Тузла. Для мене, до певної міри, це особистісне питання. Тому що свого часу я навчався в Криму, працював у кримських ЗМІ і тому знаю ці місця не з описів інших осіб, а зі своїх власних спостережень. Більше того, рік тому назад, в рамках фестивалю «Оксамитовий сезон» ми пливли на кораблі до Ростова-на-Дону саме повз ці місця. І в пам’яті все ще зримі й свіжі спогади. Тому хвилювання не тільки загальнонаціональне, а й особисте. На жаль, ситуація дуже складна, і я сподіваюся на її покращення. Що хорошого? Я, як радник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, можу сказати, що протягом останнього тижня Національна рада прийняла кілька важливих рішень. Нарешті владналася проблема навколо видачі ліцензії на мовлення телеканалам «Київ» і «ТЕТ». У самій Національній раді ситуація теж стабілізувалася. Повним ходом іде ліцензування кабельних каналів, завершується підготовка щорічного звіту Національної ради Президентові й Верховній Раді України, як це передбачено законом України «Про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення». В результаті підготовки звіту ми з’ясували, що на сьогодні кількість проліцензованих телерадіокомпаній в Україні усіх форм власності складає 1052. Це майже на 200 телекомпаній більше, ніж було до цього часу. Думаю, що це приємне розширення нашого телерадіоінформаційного простору.
Ірина БЕКЕШКІНА, науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи»:
Погане — це ситуація навколо острова Тузла. І погане в цій ситуації саме те, що Україна виявилася беззахисною. Адже вона сама по собі беззахисна біля такого суворого сусіда. Крім того, і захищати її нікому. Хоча з островом Тузла пов’язані й гарні враження. Виявляється, країна та її народ відчули, що всі ми — українці, незалежно від статі, віку, національності та політичних орієнтацій. На роботі для мене позитивним було те, що працівники фонду «Демократичні ініціативи» закінчили книгу «Досвід європейської інтеграції в Польщі. Досвід для України». Це книга українських і польських експертів, яка, на мій погляд, дасть дуже корисний досвід євроінтеграції для України.
