На мій погляд, думка автора про те, що «головною суспільно-політичною проблемою сучасної України є боротьба двох ідей — національної і асиміляційної» — є зовсім необгрунтованою.
Націоналізм, з біологічної точки зору, дещо нагадує зграю, табун тварин. А асиміляція — це вигнані з табуна особі, які були прийняті іншою зграєю.
Тому основна маса будь-якої нації, у тому числі, українців, — за свою зграю, тобто за націоналізм. Але в СРСР це слово було дискредитоване: «буржуазний націоналізм», «націоналізм» в понятті «фашизму». А велика кількість українців, які опинилися в Росії, були примушені асимілюватися, щоб їх не звинуватили в «буржуазному націоналізмі», щоб було легше просуватися по службі.
А щодо комуністів та вітренківців — то тут не ідеї, а фінанси. Писали, що російський капіталіст Курочкін фінансує пані Вітренко. Партії відробляють гроші, задурюючи голови переважно людям похилого віку. Хіба комуністична верхівка не жила при комунізмі за рахунок робітників, які не мали житла та помирали з голоду.
Автор посилається на Президентські вибори, щоб стверджувати, що «майже половина громадян України почували себе українцями не повністю». Але треба врахувати тиск реакційних сил Москви, погрози Чорноморським флотом, антиукраїнську пропаганду ЗМІ, завдяки яким частка населення в Південно-східних регіонах України була залякана та не мала підтримки з Києва. Партія регіонів, на мій погляд, не за Росію — вона захищає інтереси регіонального капіталу, спираючись в основному на дезінформоване населення.
