Щоб селянин вийшов зі своїм паєм з колгоспу, треба, щоб він цього захотів. А 90% селян цього не захочуть, і от чому.
1. Колгоспник просто не знатиме, що з цією землею робити.
2. Чим цю землю обробляти, адже про розподіл колгоспного майна нічого не сказано і його на всіх не вистачить.
3. На селі залишилося мало молоді, там живуть в основному немолоді й старі — консервативна частина селянства, якій вистачає клопоту на присадибній ділянці.
4. Такий указ зустріне неймовірний опір на місцях з боку голів колгоспів, правління, навколоколгоспної мафії, агропромів різного масштабу.
5. Наші бюрократи так вихолостять суть указу й навіть закону, якщо він буде ухвалений, що від нього нічого не залишиться.
6. Якщо буде дозволено продаж землі (або навіть здавання в оренду), без чого селянин не стане справжнім власником землі, безсумнівно, більшість вважатиме за краще землю продати, як це було зроблено з ваучерами. Притому колгоспників знову обдурять і скуплять усе за безцінь ті ж голови колгоспів і вищеназвані добродії, й селяни потраплять уже не в номінальну залежність від них, а у фактичну. Підняття сільського господарства має стати пріоритетним для влади, але не шляхом видавання порожніх указів, а указів, підкріплених конкретними механізмами їх втілення в життя. Шляхом впровадження в с/г сучасних технологій, створення справжнього власника на землі, впровадження нових методів господарювання. І це, треба усвідомлювати, завдання не одного року, а може, й десяти років. Популізм у політиці може привести до влади, але конкретних результатів ніколи не дасть. З повагою Карен МІРЗОЯН, Київ
P.S. Українці мають усвідомити, що ніхто, крім них самих, не допоможе Україні стати на ноги — ні Захід, ні Схід — передусім тому, що в ній закладено величезний потенціал, а зайвий конкурент нікому не потрібен. США допомогли Західній Європі після війни (план Маршалла) не з благородних мотивів, а щоб протиставити її Радянському Союзу та його сателітам, Південній Кореї — на противагу Північній, Японії — на противагу і СРСР, і комуністичному Китаю. Інші країни все розвиваються і ніяк не розвинуться. Наприклад, Китаю ніхто не допомагав, а просто інвестувалися приватні капітали на вигідних для інвестора умовах. Росія теж нам не допомагатиме: чим гірше буде в Україні, тим легше її буде завоювати знов, і безкровно. А якщо будемо пручатися, газ і нафта в Європу транспортуватимуться через територію Білорусі (можна витратитися на будівництво газо- і нафтопроводів), все одно вигідніше буде за нафту й газ вимагати готівку в зелених і з передоплатою. Цукор купуватиме на Кубі тощо. Тому нам слід розраховувати в основному на себе й насамперед піднімати сільське господарство та науку, наукоємні виробництва. А те, що немає грошей, — це казочка про білого бичка. Досить попросити у своїх громадян і дати їм гарантії — і з'являться такі капітали, про які ніхто й не здогадується.
Увімкнув щойно телевізор і дізнався зі слів диктора, що, виявляється, пан Кучма дозволив колгоспникам виходити з колгоспу не тільки із земельним паєм, але й із «майном». Напевно, пан Президент до нас спустився не з Місяця, а з Марса. Що він має намір ділити між колгоспниками — стіни корівників, чи кожному по корівнику, кожному по трактору, комбайну тощо? Гаразд, з коровами, свинями зрозуміло, можна простою арифметичною дією худобу розділити, однак де її утримуватимуть ощасливлені колгоспники й чим годуватимуть — геть зовсім незрозуміло. Зрозуміло, що продадуть живою вагою на забій. І незрозуміло, що отримають як свою частку інші жителі сіл, адже не всі в селах є колгоспниками.
