Навчаючись на історичному факультеті, мені хотілося б знати правдиву історію, вивчати її за незаангажованими підручниками, читаючи там факти, а не різні версії та пояснення, що спираються на фантазію автора. Чому у нас сьогодні, через 19 років після проголошення незалежності України, немає ґрунтовного підручника, який не зазнавав би тотальної критики? Річ у тім, що у нас їх не випускають взагалі. Те, що ми отримуємо під грифом «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України», — це художні книжки, іноді — щось середнє між пригодницьким романом і фантастикою. Не може підручник ґрунтуватися на інтерпретації фактів. У його ядрі має бути лише сам факт.
Так от, замість того щоб створювати спільні підручники, писати нові, перекладаючи їх сленговою мовою, щоб було зрозуміліше для молоді, можливо, слід було б подивитися на все це під іншим ракурсом? Чому б не видати «Історію України в таблицях»? Підручник, у якому будуть вказані дати і місця подій, примірники договорів, а не їхні висновки для України. Фактично, ніхто і не сперечається щодо 90% дат, а лише щодо їхніх висновків, які подаються. Читаючи такий підручник, кожен міг би зробити власні висновки, дати подіям свою інтерпретацію. Справді, до 9-го класу учневі надто складно свідомо охарактеризувати той чи інший факт, але пізніше — це вже не учень, якому потрібно все розжувати і втовкмачити, а саме особистість, яка має власну думку і хоче сказати її вголос.
Я гадаю, що ми надто помиляємося в тому, що написати новий підручник буде легко. Ні, тим більше, що його, вочевидь, буде змінювати кожна нова влада. У ньому одні розділи зникатимуть, інші — додаватимуться, а в проміжках між цим ми випускатимемо по п’ять випусків учнів і ще стільки ж студентів. Чи не слід було б задуматися про те, що і як це: вчити вісім років у школі та ще п’ять у вузі історію, а потім дізнатися, що вчили «неправильну» історію? Як це: готуватися до тестів за одними підручниками з одними тлумаченнями, а потім за ніч отримати зовсім інше? Як до цього поставляться учні, студенти, викладачі, врешті-решт? Це аж ніяк не зацікавить до вивчення цієї науки.
Нам потрібно писати новий підручник, адже один із тих, які найменш критикуються — це «Україна. Історія» Ореста Субтельного. Але новий підручник не повинен бути надто насиченим щодо одних і зовсім поверховим щодо інших подій. Він повинен бути єдиним для Сходу і Заходу України. Він повинен містити фактичний матеріал, а не переходити грань між публіцистикою та художньою літературою.
Історія. Її завдання — не дати людству повторювати свої помилки знову. Як же ми зможемо щось нове побудувати, не знаючи, як це робили раніше? Що ж ми зможемо змінити? Які висновки ми будемо робити? Нам не потрібна інша історія. Нам потрібна незалежна і правдива історія, яку вивчатимуть і досліджуватимуть. Без останнього ми ніколи не зможемо самі зробити відповідні висновки, які формують нашу власну думку.
