Соромно! Сесія Запорізької обласної ради нещодавно ухвалила «історичне» рішення про надання російській мові статусу регіональної, змавпувавши його з рішень інших південно-східних обласних рад. І що ж тепер — наступні п’ять років розроблятиме та розвиватиме це, вигадане невідомо ким і невідомо нащо? Вдумаймося: адже підтримують, захищають завжди щось слабке, кволе, нерозвинене, тобто те, чому хтось і щось ззовні загрожує. А що загрожує російській мові в нашому славному козацькому краї? Та нічого! Усе діловодство давно ведуть тільки російською (слабкі спроби введення тут хоч крапельки української — провальні). Уся преса (і стара, і нова) — тільки російською. На книжковому ж ринку вдень із вогнем ніколи не знайдеш навіть старої української книжки.
Але біда ж ще й в іншому. Таку державу, як Україна, внутрішньо, сутнісно визнають ще дуже і дуже мало її громадян. Ось що жахливо. На словах та й особливо тоді, коли щось від цієї держави потрібне, — одне, а на ділі?.. На ділі зараз тільки й робимо, що ділимося, обгороджуємося. І не бажаємо докласти хоча б небагато зусиль для вивчення своєї ж — рідної та близької...
Звісно, завжди легше назвати кішку собакою. Але кому і коли від цього була користь?
