Леонід БИЦЮРА, заступник міського голови Тернополя:
— Неприємною є звістка щодо підписання закону про легалізацію азартних ігор. Думаю, наступним кроком буде легалізація наркотиків і проституції. Це те, що вже обговорюється в державних колах. Укотре прикро вразила непрофесійна діяльність уряду і міністерств. Зокрема, щодо здійснення так званого зонування: «червоного», «помаранчевого», «зеленого», «жовтого». Експерименти профанів, дилетантів уже дорого коштують державі. Для Тернополя та України це чіткі втрати — фінансові, бюджетні, часові. Дивують рішення чинної влади. Президент підписав безвіз для китайців, а Міністерство охорони здоров’я визнало Китай «червоною» зоною зараження. Де логіка? Позитивно, що українці попри все, справляються з коронавірусом. Починають розуміти, що в нього є дві складові: медична й психологічна. Епідемія страху за своєю силою та наслідками не поступається пандемії. Вона, найперше, цілком деморалізує людей, знесилює їх, робить байдужими до власного захисту, знищує їхній добробут, повністю руйнує економіку країни. Та при цьому вчить розставляти пріоритети, визначати найважливіше, концентруватись на ньому, дбати про рідних, планувати витрати.
Серед позитиву — реалізація нових і цікавих проєктів. Зокрема, «Церква без стін», в якій цієї неділі тернополяни об’єднались, аби підтримати й подякувати нашим військовим. Попри всі випробування коронавірусом, триває модернізація міста. Завершуються ремонтні роботи в освітніх, медичних, комунальних закладах, оновлюються вулиці, зводиться трансфер-містечко. На фінішній прямій всі громадські проєкти. У голосуванні за них взяли участь майже 40 тисяч людей, вони очікують їхньої реалізації і вже бачать перші результати. Триває підготовка до Дня міста. Він хоч відбуватиметься дистанційно, проте буде унікальним і багатим на цікаві несподіванки.
Світлана ПОПОВИЧ, звукорежисерка Українського радіо Тернопіль Національної суспільної телерадіокомпанії України:
— Погано, що в нас є коронавірус. Але нічого не буває просто так і він теж. Можливо, це для того, щоби люди зробили якісь висновки. Переосмислили своє життя, поведінку. На жаль, тернополяни переважно нехтують правилами карантину, легковажачи своїм життям. Хоча статистика є невтішною — захворюваність зростає і люди помирають. Тривожать новини. Вони починаються з коронавірусу, друга новина — події в Білорусі. Просимо Бога, щоби люди там залишалися живі і здорові тому, що життя — найцінніше. Ще нас не дуже цього року тішить погода: зливи, повені, град. Багато понищило урожаю. Я заядла дачниця і тішуся, що дякувати Богу, обійшли ті катаклізми і, починаючи від полуниць, вишні, смородина, помідори — все в мене гарне, все вродило. Окрім городництва, захоплююся рукоділлям: вишиваю нитками, бісером, в’яжу спицями, гачком. Дуже багато планів і намагаюся їх усіх реалізовувати. Дякувати Богу, виходить: замовлення маю від друзів, знайомих, всім догоджаю, всім подобається моя робота. Із поліефірного шнура, котрий недавно для себе відкрила, зараз в’яжу гачком сумки, корзини, серветки, килимки. Приїжджаємо з дачі, чоловік каже: «Йди відпочинь». Він приліг, а я іду скоренько в іншу кімнату з думкою: «Хоча б декілька рядочків зв’яжу». Адже те, що подобається, людина робить собі в задоволення, не зважаючи на втому. Та найбільше моє захоплення — робота на радіо, бо вона теж творча. Монтуючи передачі, до кожного тексту підбираю відповідну музику і це додає позитиву тим дням, коли працюю.
Для мене, як і для всіх греко-католиків й православних християн, важливою подією є початок у п’ятницю, 14-го серпня Успенського посту. Він встановлений на честь Успіння Пресвятої Богородиці і закінчується напередодні цього величного свята — одного з дванадцяти найшановніших у церковному календарі. Піст найкоротший з усіх багатоденних постів, бо триватиме лише два тижні, але він такий же строгий, як Великий.
Оксана МАТВІЙЧУК, членкиня суспільної ініціативи «Батьківська платформа», громадська активістка:
— Не перестають тривожити новини зі зони ООС... Хоча уже понад два роки, як повернулася з передової, постійно підтримую зв’язок з побратимами. Переживаю за них, і якби не дворічна донечка Яринка, не вагаючись повернулась би на фронт. Те, що зараз там відбувається, важко назвати як «тимчасовим перемир’ям», так і «режимом тиші». Противники постійно провокують наших воїнів. Тривають обстріли, ми добровільно віддаємо позиції, за які заплатили кров’ю. Шості роковини «Іловайського котла», а винні досі не покарані, хоча всі знають правду... Я досі ненавиджу соняшники... Тоді, коли хлопці відходили, ворог прицільно бив по них із важкої артилерії... Для десятків їх тоді те поле стало могилою...
Не здивував результат виборів у Білорусі, але хочу вірити, що зовсім скоро і ця пташка вирветься з клітки режиму Лукашенка-Путіна.
Що позитивного? Запуск у Тернополі Всеукраїнського проєкту «Є Малятко». Відтепер батьки немовлят можуть самостійно реєструвати новонароджене дитя на Інтернет-порталі. Подобається, що за останні декілька років майже всі необхідні послуги для молодих сімей здійснюються в автоматизованому режимі й онлайн. Це значно економить сили й час новоспечених батьків, у яких безліч клопотів. Знаю з власного досвіду.
А хвилює — дистанційна освіта. З одного боку, зважаючи на карантин, вона виправдана, а з іншого — загрожує десоціалізацією, психологічними травмами. Особливо для молодших школярів. Складно й педагогам, особливо тим, що мешкають в сільській місцевості. У багатьох з них ні відповідного матеріального забезпечення, ні навичок, ні нормального Інтернету немає.
