Йтиметься про етику журналіста, етику людини.
У книзі професора філософії Оксфордського університету Л. Колаковського «Мої правильні погляди на все» (Видавничий дім «Києво-Могилянська академія, 2005) названо найбільш значимий як за наслідками так і масовістю вияв підлості в діях людей — так, саме підлості. Це байдужість до того, яким чином добувати засоби до існування. Під таке визначення підпадає широке коло злих вчинків. В тому числі й продажність не тільки політиків, писак, а й журналістів.
Відраза до підлості природня у людей. І моя мати казала, що хороших людей — більшість. А вона одна годувала двох малолітніх дітей під час німецької окупації, для чого з клумаками обійшла всю Україну. І я думаю, що для нормальних людей-журналістів потрібна не тільки солідарність журналістів, а й солідарність загальнолюдська, де, як казала мати, порядність є норма, а не виняток.
Люди повинні мати можливість контакту з інфраструктурою порядної журналістики. Якщо вона існує.
Чи не можна мати всеукраїнський інформаційний орган нормальної (непродажної) журналістки? З некомерційною ціною за примірник, з колегіальною редакцією і системною зміною головного редактора.
Необхідно мати можливість контакту на сьогодні хоча б для ініціативних груп з обох сторін — журналістики і громадськості.
А щодо свободи слова — в світі визнано, що це означає наявність інституйованого в суспільстві вільного доступу громадян до публічного обговорення проблем суспільства. Знайдена й форма для цього — громадська складова в засобах масової інформації (читаймо фрагменти статті Генерального директора Бі-Бі-Сі в «Гардіан», опубліковані в газеті «День» цього року).
