Щодо щемких спогадів Віктора Спиці

Відгук на статтю «Макуха» («День» № 125-126, 20 липня 2012 року)

Спогади щемливі. Розхвилювалася... І в моїх голодних 1946—1947 роках (і не тільки!) згадується МАКУХА. Коли керівник установи виконував розпорядження «згори», а саме: примусив усіх працівників (у тому числі технічку, ким працювала моя мама) на всю зарплату передплатити облігацію державної позики відбудови та розвитку народного господарства СРСР (1947 р.), то мати в розпачі, плачучи, запитала керівника: «Як жити?» (підтримки ні від кого було чекати, батько перебував у сталінських таборах, родичі відвернулися від нас, ми жили в місті), керівник розпорядився видати МАКУХУ.