Видатний український письменник Максим Рильський сказав: «Без минулого немає майбутнього». Ми не можемо забувати власну історію, бо вона творить нас, є частиною нас самих, визначає наш майбутній шлях. Історія українського народу надзвичайно насичена легендарними подіями та видатними особистостями, з одного боку, і суперечливими фактами — з іншого. Сьогодні чимало історичних подій і постатей можуть стати причиною національного конфлікту. Однією з таких особистостей є Роман Шухевич, головнокомандувач Української Повстанської Армії, оскільки українці різних регіонів держави досить суб’єктивно оцінюють діяльність УПА на теренах України. Проте, незважаючи на суб’єктивізм у ставленні до тієї чи іншої події, історію потрібно пам’ятати.
Нещодавно в Національному університеті «Острозька академія» відбулася зустріч студентів із Юрієм Романовичем Шухевичем, сином головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Приїзд Юрія Романовича до Острозької академії не є випадковим, адже 21 травня виповнилося сто років із дня народження Романа Шухевича. Можна довго перераховувати звання та регалії цього діяча. Він був генерал-хорунжим, головним командиром Української Повстанської Армії, головою Генерального секретаріату Української головної визвольної ради та головою Проводу ОУН, який значну частину свого життя присвятив розбудові збройних сил українського народу. Про постать Романа Шухевича, його діяльність існує чимало праць українських істориків.
У Острозькій академії відбулася конференція на тему «Україна в боротьбі за державність до століття з дня народження Романа Шухевича». Протягом тижня в університеті проходив показ фільмів на національно-визвольну тематику, діяла виставка світлин Романа Шухевича та монографій, присвячених його постаті.
Зустріч з Юрієм Романовичем дала змогу студентам глибше познайомитися з життям та діяльністю Романа Шухевича, а також із діяльністю його сина Юрія, який продовжує справу свого батька. Юрій Романович поділився спогадами про батька, розповів про своє бачення діяльності Української Повстанської Армії, а також закликав присутніх шанувати власну історію і державу, черпаючи приклади зі свого історичного минулого.
Особистість Юрія Шухевича заслуговує на не меншу увагу, ніж його батько. В одинадцятирічному віці він був заарештований і вивезений до Сибіру через політичні погляди батька та провів у політичному ув’язненні в дитячих будинках, тюрмах і засланнях 46 років свого життя, відбував термін ув’язнення у Сибіру та на Північному Кавказі. Проте навіть у таких умовах Юрій Романович брав активну участь в українському визвольному русі, проводив правозахисну діяльність. Втративши зір та повернувшись в Україну інвалідом першої групи, Юрій Шухевич продовжує займатися громадсько-політичною діяльністю. У серпні 2006 року Юрію Романовичу присвоїли звання Героя України.
У своєму виступі Юрій Шухевич зазначає необхідність знати і пам’ятати правдиву історію свого народу та життєвий шлях його громадських і політичних діячів, без чого неможлива національна самоідентифікація та виховання молодого покоління на засадах любові та поваги для своєї країни. Адже ми маємо всі необхідні надбання та досягнення для побудови міцної держави.
