Цей тиждень — як у всій Україні, так і в «перлині біля моря» Одесі — був примітний тим, що українці нарешті психологічно вийшли зі свят. Про це та інше — в нашій щотижневій рубриці «Що хорошого? Що поганого?».
Володимир ОСТРОВСЬКИЙ, директор Одеського музею західного та східного мистецтва:
— У музеї нарешті відремонтували залу Сходу і тепер мистецтвознавці почнуть відновлювати його експозицію. З жовтня через ремонти експозиційне життя було зупинено. У нас працював лекторій. Музей без експозиції — це равлик, згорнений всередину себе, він начебто є, але нікому не цікавий. Ремонт продовжується. Погано йдуть справи з фінансуванням. Наш музей, по суті, ремонтують ентузіасти, оскільки компанія-підрядчик так і не отримала 2008 року чотири мільйони гривень за виконані роботи. Нині реставраційні роботи тривають, але людей не вистачає і працюють вони, мабуть, на чистому ентузіазмі.
Костянтин ФІЛІППОВ, директор концертно-виставкового комплексу «Фонтанський»:
— Поточний та й минулий тиждень пройшли під враженням від дитячих ранків. Звичайна наша робота — це виставки товарів, презентації, торгівля. А новорічні свята занурюють нас у світ дитинства. Думаєш, невже і я колись був таким самим непосидючим веселим бельбасом?! Це як добра дитяча книжка у стосі вузькоспеціальної серйозної літератури. Спостерігаючи за такими заходами, відчуваєш очищення. Проте дружина перебуває на четвертому місяці вагітності й через півроку цього очищення в мене буде вдосталь!
Геннадій ШТАУБЕ, професор Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова:
— Недавно з онуком гуляв біля моря і побачив, що прибережна міська територія продовжує забудовуватися. З’явилися якісь нові огорожі на схилах поблизу моря. Робиться це якось крадькома, нишком. Лише згодом громадськість ставлять перед фактом, що десь буде новий приватний об’єкт. І все це відбувається незважаючи на небачену економічну кризу! Бізнес наступає на природу, екологію й дозвілля. Дитячі майданчики, паркові зони з неймовірною швидкістю віддаються під забудову елітного житла. Знайомі девелопери кажуть, що процес зупинений кризою значною мірою. Просто діє інерція. Звичайно, криза — це погано. І рятувати наше улюблене узбережжя потрібно іншими шляхами. Або з іншою владою. Зрештою, чиновників міського рівня якось потрібно примусити схаменутися і відповідним чином відреагувати.
