поставлю слово.
Т. Шевченко
Слово «свобода» завжди бентежило Україну. За неї своє життя віддавали запорізькі козаки, за неї змагалися та гинули найкращі сини українського народу в різні часи й епохи. І коли ми нарешті отримали її, то не змогли оцінити, визначити її реальну суть та зміст.
Слово руйнувало імперії. Замкнений дух людини виривався назовні. Так було з усіма державами, де не було реальної свободи слова. Радянський Союз зруйнувала не економіка, а «гласність». Загибель «імперії зла» та відродження української держави на початку 1990-х років — це справді «золота доба» розвитку свободи слова в Україні. Виникають сотні незалежних медіа, бурхливо розвивається преса, громадськість жваво обговорює всі соціально-політичні питання в країні. Свобода слова «де- юре» закріплюється в численних законах та в Конституції України.
Смерть Георгія Гонгадзе стала переломним моментом в історії свободи слова в Україні, сколихнула суспільство й розділила свободу слова на два періоди: добу її розвитку та добу осмислення. Так, саме осмислення. Іноді тільки смерть здатна відкрити очі людям на справжній стан речей. Чи дійсно Україна має свободу слова? Чи може в Україні існувати свобода виробництва, розповсюдження та доступу до інформації? Адже саме ці чинники в кінцевому варіанті складають індекс свободи слова.
Відповідно до аналізу, виконаного регіональними експертами проекту «Громадська експертиза. Cвобода слова», в Україні немає незалежних ЗМІ. Вони залежать або від влади, або від політичних сил, або від економічних структур, а частіше всього, одночасно і від тих, і від інших. Рівень свободи слова в Україні оцінюється, як нижчий від середнього, що сильно заважає соціальному розвиткові країни та її входженню до європейської спільноти. У різних регіонах нашої держави місцева влада використовує різні засоби впливу на ЗМІ, обмежуючи свободу слова. Наприклад, області з низьким рівнем індексу доступу до інформації, компенсують це досить високим рівнем виробництва інформації. В інших регіонах ситуація протилежна. Таким чином рівень індексу свободи слова, що результує, виявляється досить однорідним. Середній показник свободи слова в Україні в цілому становить 2,4 бали, що за п’ятибальною шкалою є досить низьким показником. Ще однією особливістю є відсутність помітної різниці у рівні індексу свободи слова між західною та східною, північною та південними частинами України, що, безперечно, є доброю ознакою.
Свобода слова — це свобода говорити все, що існує в реальності, але вона не повинна порушувати конституційного ладу в Україні, принижувати честь, гідність і репутацію інших людей та використовуватись для зведення особистих рахунків. Свобода слова не повинна призвести в недалекому майбутньому до руйнації всіх моральних та демократичних принципів правового суспільства, яким Україна намагається бути. Слово в Україні повинно захищати, контролювати та відстоювати демократію.
Без економічної свободи немає реальної свободи слова. Лише економічна незалежність може бути підгрунтям для свободи ЗМІ. Необхідно виробити економічну політику щодо принципів існування ЗМІ. Ми повинні зрозуміти, що реальна свобода слова виникає тоді, коли мас-медіа є дійсно незалежними.
Від повноти інформації залежить і відповідальність. Цей закон знають усі журналісти. Проте у випадкові «журналістських розслідувань» та статей про професійну діяльність окремих громадських діячів, політиків та бізнесменів повнота інформації являє загрозу для журналістів.
На мій погляд, в Україні доти не існуватиме справжнього економічного зростання та демократії, допоки не буде висококваліфікованих журналістів, які здатні відстоювати власну думку та аргументовано пояснювати громадськості справжній стан речей у суспільстві. Тільки тоді існуватиме справжня демократія та свобода, коли існуватимуть висококваліфіковані та сміливі журналісти, що здатні бути незалежними і від влади, і від фiнансового зиску.
