Ще декілька років тому багатьом здавалося, що хоч СНІД Україну обійшов. Але, виявляється, що тепер ця інфекція стала поширюватися в нас у геометричній прогресії. А сама Україна стала виходити в лідери за темпами її поширення. Нині в країні понад 40 тис. осіб носять у собі цю інфекцію. А до кінця 2001 р., згідно з прогнозами ООН, буде інфіковано 900.000 наших громадян — майже мільйон!
Медико-соцiальні проблеми поширення ВІЛ-інфекції, а також супутніх їй інфекцій обговорювалися на круглому столі «Україна — зона ризику», який відбувся в Харківському НДІ мікробіології та імунології імені І. І.Мечникова. Причин поширення цієї пошесті організатори «круглого столу» назвали чимало. Це й приголомшливе неуцтво, і недооцінка ситуації на всіх рівнях. Автор ще 1990 року на сесії Харківської обласної ради народних депутатів пропонував розробити комплексну програму профілактики СНІДу, ініціювавши парламентський розгляд питання. На що один з колишніх глав райдержадміністрації кинув, здавалося б, дотепну репліку, що задовольнила більшість: «Не треба колупатися, де не треба, — і всі проблеми!..» Минуло лише десять років. І виявилося, що СНІД сальних жартів не розуміє.
Звичайно, загострює проблему й загальна криза. Звернули також увагу на легковажне ставлення ЗМІ до сексу та наркотиків. І навіть недотримання медпрацівниками правил санітарії.
При відсутності екстраординарних заходів за п’ять-сім років кожен третій (!) мешканець країни буде уражений туберкульозом чи гепатитом, чи ВІЛ-інфекцією — у варіаціях.
А рахунок у СНІДу вже пішов на мільйони! За даними ЮНЕЙДС і ВООЗ 1999 року 5,6 млн. землян було інфіковано вірусом імунодефіциту, що викликає СНІД. Тоді ж, незважаючи на антивірусну терапію, померло 2,6 млн. інфікованих.
Вік половини заражених ВIЛ-інфекцією — до 25 років. Близько 95% усіх ВIЛ-носіїв — мешканці малорозвинених країн. У пострадянських країнах число ВIЛ-уражених 1998— 1999 років зросло вдвічі! За 1987—1999 роки в Україні зареєстровано близько 31 тис. ВIЛ- інфікованих. Серед них 99% наших громадян, в тому числі дітей — 4,24%. Померло від СНІДу 586 громадян, включаючи 36 дітей. 1999 року кількість ВIЛ- інфікованих дітей збільшилася ще на 147. Тепер вже немає регіонів в Україні, де б ВIЛ-інфікованих не було офіційно виявлено. «Лідирують» в Україні Дніпропетровська область — 1228 випадків, Донецька — 1362, Одеська — 963. У 1998—1999 роках кількість хворих на СНІД зросла в Україні в 1,5 рази, а померлих — в 1,6 рази. Тут передують Миколаївська та Одеська області. На жаль, зменшується кількість обстежень. У 1998—1999 роках їх загальна кількість поменшала на Україні в 1,2 рази, а обстежень наркоманів — в 1,4 рази. Що ж стосується осіб, котрі ув’язнені, то їх обстежено втричі менше, аніж раніше!
Вихід України у світові лідери за темпами поширення СНІДу робить її потенційно небезпечною для світової спільноти. У результаті Україну може бути оголошено карантинною зоною з масою негативних наслідків, котрі легко спрогнозувати. Вони перевершують навіть чорнобильські!
Організатори акції в Харкові запропонували відновити роботу Національного комітету боротьби зі СНІДом, котрий акумулює зусилля різних організацій. Потрібно також негайно ухвалити Закон «Про інфекційні хвороби», відхилений Президентом через незабезпеченість бюджетними коштами. Однак неврегульованість цього питання здатна заподіяти збитки, котрі набагато перевищують вартість планово-профілактичних витрат. І, як усе частіше трапляється останнім часом, статися це може надто «несподівано».
На «круглому столі» також було заявлено міжнародний проект MSF «Лікарі без кордонів» — «Створення мережі інформаційних центрів ВIЛ/СНIД в Україні». Цей проект з 1999 р. функціонує також у Монголії, де є вже один такий центр, а в Росії — аж п’ять таких центрів!
