13 лютого виповнилося 105 років маріупольському металургійному комбінатові імені Ілліча, заснованому 1897 року Нікополь-Маріупольським гірничо- металургійним товариством. З нагоди цієї дати голова правління — генеральний директор В.Бойко провів прес-конференцію для журналістів. На ній Володимир Бойко зазначив, що завод пережив революції й війни, в його роботі були спади і піднесення. Але головне в усі часи — це працівники комбінату.
За словами В.Бойка, сьогодні намітилася тенденція до поліпшення кон’юнктури ринку, і треба скористатися сприятливою обстановкою для покращення роботи гірничо-металургійного комплексу. На рівні уряду, на думку В.Бойка, треба вирішити, по-перше, проблеми, що виникають у підприємств через нестачу брухту. В аналогічній ситуації Росія запровадила мито 25 євро на тонну брухту і скасувала ПДВ, у нас можна було б запровадити мито 30 доларів на тонну брухту, скасувавши ПДВ. Тоді нас перестануть грабувати, вивозячи кращий брухт за кордон, а нам залишаючи рештки з панського столу. По-друге, актуальною є проблема монополій. Як зазначив В.Бойко, монополісти не хочуть сідати за стіл переговорів і знижувати тарифи на перевезення залізничного транспорту. За словами В.Бойка, у нас монополії — неконтрольовані, тому вони душать усіх товаровиробників України.
Відповідаючи на запитання журналістів, В.Бойко висловив думку, що багато бід у економіці країни виникло у період, коли Кабінетом Міністрів керував В.Ющенко. Підкресливши, що не має нічого проти Віктора Андрійовича, симпатичного як людина, Володимир Бойко зазначив, що має всі підстави стверджувати, — «спадщина Ющенка» продовжує негативно впливати на економіку України. Наприклад, монополісти як диктували, так і диктують свої умови. Пропозиції щодо поліпшення ситуації в економіці В.Бойко надіслав 22 січня в офіційній доповідній на ім’я Президента України Л.Кучми.
Не залишили журналісти без уваги і таку актуальну тему як передвиборна кампанія. Тим більше, що напередодні по радіо «Ностальжі» виступив Михайло Поживанов і повідомив, що «з першого квітня партією влади стає виборчий блок «Наша Україна», який повністю формуватиме керівництво Верховної Ради, Кабінет Міністрів і Адміністрацію Президента України». Не знаю, де як, але в Маріуполі такі наполеонівські плани прозвучали як завчасний першоквітневий жарт. До того ж Михайло Олександрович сумнівається у доцільності поєднання Володимиром Семеновичем роботи керівника підприємства із законодавчою діяльністю народного депутата. Тим часом, бувши міським головою Маріуполя, М.Поживанов ніскільки не сумнівався в необхідності поєднувати цей пост із депутатським мандатом. У вигляді негласної версії в колі «наших» називають майбутню парламентську діяльність В.Бойка «почесним засланням» (ким — невідомо!) до Верховної Ради. Послухали б вони хоча б одну з відповідей на запитання журналістів, для чого він вирішив стати депутатом і як поєднуватиме... Наприклад, ось цю: «Як працював, так і працюватиму. Для того, щоб такий же порядок, як на комбінаті ім. Ілліча, був і у Верховній Раді». На «заслання» тут немає й натяку, навіть — почесне. Просто комусь цього б дуже хотілося, а хтось як вогню боїться того, що до Верховної Ради прийде депутат, чиє життєве кредо виражається в словах: «гірка правда краща за усяку кривду». І не лише в словах, а головне — і в ділах!
P.S. Під час підготовки цього матеріалу я не думала про передвиборну агітацію, як, можливо, це вийшло або може так здатися. Чесно кажучи, я не знаю, за яку партію (блок) буду голосувати і чи буду взагалі. Знаю тільки одне: голосувати однією рукою за А. Кінаха (.. продовження списку), а другою — одночасно за А. Деркача та Р. Ахметова (незримий — у блоці) тощо — не зможу...
