Шановні Господині «Дня»!
Прошу вибачення за банальність і щорічну надокучливість. Відтоді, як Ви мали «необережність» прийняти мої «Березневі вітання» в цей прекрасний весняний День, слова пошани і вдячності, захоплення Вашою подвижницькою працею линуть із серця одного з численних шанувальників і постійних читачів газети «День»!
Ці щирі слова слід розглядати як визнання суспільної значимості і журналістського хисту жіночої частини колективу однієї з ведучих у медіа-просторі України газет.
Я не хотів би сказати, що «Факти» чи «Україна молода», «Сільські вісті» чи «Свобода», «2000», «ВВ» чи наші «Вісті Придніпров'я» чимось гірші чи неоригінальні (у всіх свої постійні читачі), але незалежна Громадянська позиція в поєднанні з державними інтересами ...плюс Ваші невтомні жіночі зусилля роблять «День» таким яскравим, яким він є – неповторним і довершеним.
Приємно щоранку фіксувати на Укррадіо серед солідних журналістських оглядів преси і Ваші репортажі, інтерв'ю, прогнози, оцінки тощо.
Засвідчу, що минулий 2004 рік став знаковим і для журналістського курсу Вашого колективу. І це не тільки оброблені Вашими тендітними руками медіа-думки помаранчевого сплеску, інтерв'ю чи символічні портрети недавніх опозиціонерок – «українських д'Арк» (Ю.Тимошенко, О.Білозір, В.Семенюк, М.Ставнійчук, Руслани Лижичко і К о )... По-новому, глибше і проникливіше, досягаючи нашої уваги, засвітилися нові авторські удачі, міні-шедеври Вашого друкованого словесного полотна: К.Гудзик (особливо дорожні чи історичні нариси), О.Тихончук (недремного телеока «Дня»), О. Василевської, Н.Трофімової, Л.Рябоконь і усіх-усіх.
«День» тиражує нові й нові журналістські цікаві імена з Харкова, Донецька, Чернігова, Львова чи Криму, подає роздуми місцевих регіональних тележурналісток (Г.Головінської, І.Садчикової, І.Шатуш, Т.Красікової), зокрема озвучує свіжий погляд на громадське теле-радіо Т.Лебедєвої та ін.
Привертають до себе увагу хоч і нечисленні, проте оригінальні фотоматеріали «Дня» – «Русанівський майдан» А.Сироткіної, окраса «Ключового моменту» О.Антонової тощо. Жіноче щемливе серце по особливому передає навіть такі сумні новини як «Перерваний танець», «Удар по Грузії», «Прощай, козачко», погодні негаразди (О.Омельченко – №19.II. 2005 р.) і т. ін.
Справжньою знахідкою-удачею, на мою думку. слід вважати публікацію професора О.Пахльовської, завідучої кафедрою україністики в Римі. Продовження її статті слухав уже на Укррадіо якоїсь суботи. Приємно було читати у «Дні» Беату Добош, Беніту Фереро-Вальдер (№10.22. I.) чи Хіларі Клінтон, які запевняли нас в щирій прихильності Заходу до оновленої України. Читачі по достоїнству оцінили і статтю вдови Н.Дзюбенко-Мейс (№24.II.2005).
Не берусь перелічувати творчий доробок усієї жіночої збірної команди «Дня» (відомий варіант газетних Мушкетерок), аби не образити чийсь бодай маленький шедевр чи удачу початківця: сольні передовиці (Післязавтра»! Мар'яни Олійник, 29.Х.2004), телекультурологічні чи політологічні проекти: дуети (як то – В.Жлуктенко – К.Василенко, №29.II.2005), тріо (Н.Трофімова, І.Єгорова, І.Кухар).
Побільше таких матеріалів як дитячий лист Аннушки з Кіровоградщини і відгук на нього вчених дядь і тьоть (квітень 2004 р.)! Майже за Гоголем подано дует-поєдинок Ю.Ключковського та О.Лукаш – відлуння недавніх судових післявиборних баталій.
Символічний і «Меч проти «Зеленого змія» (1871 р.) (Н.Ясинська, 2004, Івано- Франківськ). Нестандартні зустрічі із жінкою-бізнесменом Т.Митрофановою, директором київського ресторану (Х. 2004), поетесою Ліною Костенко, легендарною Михайлиною Коцюбинською, чи то журналісткою-письменницею Ладою Лузіною...
Для любителів і шанувальників музичної чи театральної класики знаковими були презентації «Дня»: Софії Лорен, Монтсеррат Кабальє; солістки Національного будинку органної музики Марії Липинської (лютий 2005), «оперової примадони» Світлани Добронравової (29.I.); Кіри Муратової та багатьох інших жінок- берегинь України.
Не менш приємно виділяти під час нинішніх телерепортажів із загальної журналістської маси знайомі очікувані імена: пані Лариси Олексіївни, зокрема її вечірній телеарбітраж 26.ХII. 2004 р. між депутатами, коли не всі ще зрозуміли, хто переможець, а хто переможений; декого із колишніх співробітниць «Дня» як приміром Н.Лигачової — редактора «Телекритики» та інших сучасних медіа- акул та левиць».
Через Ваш «День» хотілося б привітати з 8 Березня усіх достойних соратниць українських ЗМІ, які в помаранчеві дні доросли до Громадянського п'єдесталу Слова через теле-радіо, живе спілкування на Майдані, достойну відсіч лукавим опонентам в теледискусіях, круглих чи «обкусаних» столах тощо.
Засвідчу, що потреба в задоволенні інтелектуального голоду, в прагненні докопатися до істини і не потонути в морі газетної брехні у багатьох моїх знайомих — сільської думаючої інтелігенції — досягалась завдяки... Вашій газеті.
Мимоволі вражаєшся, як оці тендітні жіночі руки формують щодня, щотижня Літопис сьогодення, встигають «тусуватися» у вишуканих урядових установах чи бізнесових офісах, спрямовують на наші грішні голови зливу спресованої різнопланової інформації, збирають нектар суспільної справедливості, а заодно... готують буденну їжу і перуть білизну, бавлять діточок, переймаються вихованням, підтримують нас, «слабких» чоловіків, піклуються про затишок і благополуччя в родинному гнізді, посміхаються, обіймають і кохають!
То ж нехай Вам, золотим рукам, в останньому пощастить особливо, навіть більше, ніж у першому – рутинній виснажливій Роботі-годувальниці!
Підсумовуючи усе вище сказане про Вас і Ваше паперове дітище – газету «День», — перефразувавши слова нашого безсмертного Маркіяна Шашкевича до коханої, відзначаю:
Якби Ви знали, Ваші очі
Мені до раю стежку провіщають!
Коли їх бачу, сумніви згасають!
Й моє життя похмуре розквітає!
З повагою і найщирішими побажаннями!
Читач і шанувальник П.М.БАБЕЦЬ, смт Межова, Дніпропетровщина
