...а не релаксація, як може здатися. І чим більше духовної енергії ви витрачаєте на розуміння художника, тим більше він того вартий. Чим не критерій (нехай і суб’єктивний) оцінювання мистецтва?
Тетяна ФІЛЕВСЬКА, координатор проекту «Мистецтво а priori: актуальні історії»:
— Фонд розвитку сучасного мистецтва «Ейдос» оголосив міжнародний конкурс кураторських проектів. Ідея полягає в тому, що сучасне мистецтво має бути пов’язане й поєднане з творами мистецтва класичного. На даний момент у нас переважають заявки іноземних учасників (Росія, Польща, Прибалтика, Західна Європа, Америка). Кураторство — це та професія, без якої сучасне мистецтво взагалі неможливе. Куратор — це людина, яка розробляє більше ніж просто ідею проекту — вона його організовує, вона здатна донести ідею проекту до ширшої аудиторії. Куратор певним чином створює подію, а не просто виставку. В Україні є люди, які офіційно отримали професію куратора, але в той же час є люди, які не отримали цієї освіти, але теж досить успішно цим займаються. Але в порівнянні із Заходом ця професія у нас не так поширена й розвинена, як і загалом сучасне мистецтво. Серед українських професіоналів — Олександр Соловйов, кураторська ініціатива групи «Р.Е.П.», Тетяна Тумасян (Харків), Влодко Кауфман (Львів). Саме журі визначатиме на конкурсі майстерність того чи іншого художника. Цього року журі буде представлене такими відомими кураторами, як Яра Бубнова (Болгарія), Катерина Дьоготь (Москва), Людмила Березницька, Єжи Онух, директор Польського інституту в Україні, та багато інших. Перш за все, такі конкурси створюють середовище, в якому може існувати сучасне мистецтво: вони дають можливість виставлятися молодим художникам, побачити, що таке сучасне мистецтво, сам глядач приєднується до мистецького процесу, адже споглядання мистецтва — це теж робота, якій варто приділяти багато часу, аби освоїти ту мову, якою говорить художник. Загалом світова практика свідчить про те, що саме конкурси є найбільш ефективним чинником розвитку художнього середовища. Це дозволяє відкрити нові імена, з якими можна працювати як в Україні, так і за кордоном.
ФОМА, фронтмен гурту «Мандри»:
— Наш гурт планує виступ у Канаді, на запрошення Спілки української молоді, що відбудеться на Маланку, тобто на Старий Новий рік. Нас запросили після концерту, який ми відіграли влітку цього року. Окрім наших «золотих» хітів, ми представимо пісні, які традиційно виконують на Маланку і Різдво. І тут уже починається наша співпраця з Тарасом Компаніченком, він консультує нас у процесі підготовки пісень, це така собі людина-скринька з дорогоцінними знаннями щодо пісенної української культури. Також ми хочемо представити матеріал із нового альбому, який зараз готуємо.
Українці в Канаді — молодці, адже українська діаспора — одна з найбільших у Канаді. Українці, що живуть у цивілізованих, розвинених країнах, дуже активні. Українці в Канаді — це яскравий приклад того, як би мали працювати українці в самій Україні. Проте ми маємо зараз інші реалії, що шкодять нашому розвиткові як такому. За кордоном є традиція передачі того культурного коду, який є в самій людині. Тому сучасна молодь в Канаді, що має українське коріння, співає українських пісень і знає їх значно більше, ніж середньостатистичний українець. Вони передають це із покоління в покоління як генетичний код, хоча це абсолютно сучасні, інтегровані в світові процеси і реалії молоді люди. Але вони з великою повагою ставляться до свого коріння, внутрішнього світу, мови, традицій. Для цієї молоді важливо, хто вони й звідки.
