Шановна редакціє!
Із великим задоволенням прочитав замітку про доволі запізніле рішення Верховної Ради у справі голодомору 1932 — 1933 років («День» від 28.11.2002). У репортажі також пишеться, що «представники блоку «Наша Україна» зажадали від харківської влади… перейменувати ряд міських вулиць і площ, «які носять імена організаторів і виконавців голодоморів». На думку авторів заяви, необхідно «прибрати з міських покажчиків прізвища Леніна, Калініна, Чубаря, Постишева, Косіора…». У мене зародилась думка, чи не час взагалі очистити Україну від намулу тоталітарної доби? Тут питання не тільки Харкова, але й цілої України! Об'їхавши більшість її областей, я всюди бачив якщо не написи, то статуї творців трагедії українського народу. Навіть область, яка відома з історії Козаччини, до сьогодні називається Кіровоградською! Чому?
На мою думку, депутати Верховної Ради повинні б починати очищення зі столиці України, з Києва. Найбільшою образою для свідомого українця повинен бути пам'ятник Леніну, яким розпочинається від Хрещатика бульвар Шевченка. Пам'ятник людині, яка вислала російську армію Муравйова проти Української держави і перетворила Київ у плацдарм кривавого погрому свідомих українців, яка створили перші концтабори примусової праці (див. «Собрание Узаконений» 1919 г., ч. 12,), людині, яка стала ідейним натхненником голодомору 1932 — 1933 рр. Стоїть той пам'ятник з якоюсь прикрою іронією на початку бульвару нашого Національного Пророка.
Як можна поєднати Леніна, ідеолога насильства і тиранії, що створив систему, жертвою якої стали мільйони невинного українського народу, зі світлим світоглядом гуманізму та братерства Шевченка, який був і залишається трибуном тих невинних жертв? Так, шановні кияни, Леніну не місце на бульварі Шевченка!
