Минуло вже трохи часу, як напередодні свята Трійці, ворзельчани та гості, що прийшли на центральний майданчик ЦК «Уваровського дому», отримали унікальний музичний подарунок «Ранкова Зоря» котрий організувала ворзельська молодіжна організація «Перший крок». Але враження від цієї події настільки спонукають до роздумів та тішать емоції, що виникло нестримне бажання описати як цю подію, так і її вплив на слухачів.
До нас завітав хор всеукраїнської християнської асамблеї під орудою Олени Сидорової, досвідченого диригента-хормейстера з дипломом Київської консерваторії. Звучали твори Кирила Стеценка «Вірую», М. Вербицького «Отче наш», Бетховена «Гімн радості», Д. Бортнянського «Многая літа». Твір М. Лисенка «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» настільки проникливо був виконаний, що сприймався як жива молитва! У виконанні учасника конкурсу «Україна має талант» Валентина Лисенка українська бандура зачарувала нас неповторним звучанням струн, що нагадало українські орнаменти вишиванок... Валентина Паражан, фіналістка телеконкурсу «Шанс», виконала пісню О. Майовського «Теплий дощ» — і дійсно, душа наче зігрілася від благодатних слів теплих побажань і впевненості у тому, що сам Творець зігріває й тебе, й усю Україну. Світлана Сігіда, солістка християнського хору церков Ірпінського регіону, що володіє оперним голосом дивовижного тембру, виконала баладу невідомого автора «Пасха», актуальну в наш час для кожної людини! На завершення концерту християнський бард Одісей Шерасов з такою експресією виконував власні пісні, що у багатьох слухачів на очах виступали сльози.
Музика — вид мистецтва, що відображає як навколишній, так і внутрішній світ людини, котрій потрібно як перше (навколишнє), так і друге (внутрішнє). Із психологічних спостережень відомо, що діти у ранньому віці сприймають світ здебільшого в єдиних образах безпосередньо, тобто, буквально. Саме тому вони краще засвоюють навчальний матеріал, що подається в ігрових, візуальних, звукових, осягальних та інших формах. Із розвитком особистості, розум людини стає щораз глибшим та прагне проникати у сутність речей, відшукувати причини буття та зв’язки явищ. Прикладом та результатом такої, можна сказати духовної діяльності, є математика: вона не існує в природі видимо у формулах чи цифрах. Знакова мова математики — результат інтелектуальної здатності людини. І, що цікаво, результат не химерний, але абсолютно реальний. Вона є прикладом того, як дух (складовою частиною котрого є і думка, і воля, й емоційність) втілюється та матеріалізується. Таким чином, духовність в цьому випадку є сферою, в яку людина входить завдяки діяльності як розуму, так і відбіркової емоційності. Чому ми кажемо відбіркової? Тому що емоційність може нести як позитив, так і негатив: один емоційно прагне, наприклад, вбивства, а в іншого душа страждає від самої згадки про насильство...
В європейській культурі, до котрої належить і Україна, прийнято відносити до розряду «духовних» твори, що несуть релігійний зміст і не будь-якої релігії, а саме християнської. Молитва, роздуми про велич Бога, про Його діла, про Різдво Спасителя, про Його морально-етичне вчення, про страждання та розп’яття, про воскресіння та вознесіння, про життя святих та покаяння людей — ось перелік декотрих основних напрямків тематики духовної музики. На першому плані в цих творах виступає не стільки сама музика, скільки зміст слова, що виявляє позитивність християнського вчення. Любов, світло, мудрість, безсмертя — вони абсолютно досконалі були, є та будуть вічно. Вольфганг Гете, німецький філософ, поет та драматург, колись казав: «Досконалість — норма неба, досягати досконалості — норма людини». Тримаючись такого підходу, легко відрізняти біблійні, християнські цінності від псевдо-духовності, що маскується нерідко навіть під подібними абстрактними означеннями, але зі зміненою сутністю. Підміна якраз часто здійснюється у фундаменті.
Так, наприклад, славнозвісний німецький композитор Ріхард Вагнер написав «Символ віри», котрий лише зовні нагадує християнські визначення, але за змістом не має з ним нічого спільного:
«Вірую в Бога, Моцарта й Бетховена, а також в їхніх учнів та апостолів; вірую у Святого Духа та істину неподільного мистецтва; вірую, що мистецтво витікає із Бога та живе у серцях усіх просвітлених людей; вірую, що той, хто хоча би раз скуштував піднесену насолоду цього високого мистецтва, той навічно мусить лишитися відданим йому й ніколи не може йому зрадити; вірую, що всі освячуються цим мистецтвом, а тому кожному дозволено померти за нього; вірую, що смерть глибоко ощастить мене; вірую, що тут на землі я був дисонуючим акордом, котрий може шляхетно й чисто розв’язатися лише через мою смерть. Вірую в Судний день, коли прокляті будуть усі ті, хто наважився в цьому світі займатися лихварством високого чистого мистецтва, котре вони занечищували та принижували внаслідок зіпсованості своїх сердець і низьких пристрастей їхніх чуттів; вірую, що у вічності доля таких буде слухати свою музику. Вірую, що, навпаки, прихильники високого мистецтва будуть упокоєні у небесному сяйві сонця, будуть переображеними в благому звучанні хмар і у вічності з’єднаються з божественним джерелом усякої гармонії. Хай буде до мене виявлена милість! Амінь» (узято з книжки: Вернер Гитт. «А другие религии?» 4-те видання рос. мовою, Берлін, 1996, стор.36—37).
Неозброєним оком видно, що Вагнер плутає грішне з праведним, іронічно спотворює християнське вчення, нехтує логічні закони, довільно змінює обсяг понять, не уточнює значення слова у випадках його багатозначності — всі ознаки софістики як способу логічного обдурення! Обожнювати те, що не є по суті божественним — ознака всіх тоталітарних і насильницьких систем. Пригадаймо єгипетських фараонів, римських імператорів, певною мірою римських пап з їхньою «недоторканістю». Історія могла би нас навчити мудрості, але хтось сказав: «Історія тому повторюється, що люди нехтують нею».
Які ж висновки можна зробити з цих роздумів? Перше — хай частіше виступають солісти та колективи духовної музики; друге — ширше освітлювати такі концерти у місцевій пресі та завчасно подавати хорошу рекламу; третє — вивчати нашу християнську культуру та християнське вчення, щоб поширювати та покращувати пошук духовності українського народу, а молодого покоління — в першу чергу; четверте — не бути занадто довірливим без пильного дослідження та логічної перевірки того, що ми слухаємо, куди воно спрямовує нашу свідомість. Так само, як у торговельній мережі продається неякісний товар із хорошими ярличками, так і під маркою «духовності» в наш час інформатики та інноваційних технологій поширюються неправдиві вчення, котрі недосвідчений слухач легко може прийняти за «істину»...
Хочеться висловити подяку адміністрації Ворзельської селищної Ради та Ворзельській молодіжній організації «Перший крок» за організацію концерту «Ранкова Зоря». Сподіваємося нових творчих зустрічей на ворзельській казковій землі та нових роздумів про наше життя-буття, в якому кожен мусить знайти власний шлях до духовності.
