Читаючи статтю Ігоря ПОШИВАЙЛА «Музей — іменник, фестиваль — дієслово» («День» № 162-163, від 10-11 вересня 2010 р.) і подумки споглядаючи подібний захід у Рівному, порівнював те, над чим працюємо в нашому музеї. Ми намагаємось, як і у Вашингтоні, «винести музей із тісних засклених вітрин на широкі проспекти реального життя». Наше фольклорно-етнографічне свято стало також не лише розважальним, а й навчально-просвітницьким заходом. І хоч «Музейні гостини», принаймні, поки що не стали однією з найголовніших туристичних і культурних подій країни, як Смітсонівський форум у США, втім, для жителів Рівного та області вже звичним стало проведення у травневі дні фольклорно-етнографічного свята, на яке приїздять народні умільці з Рівненщини та інших областей України. У цей день майдан перед Рівненським обласним краєзнавчим музеєм перетворюється на різнобарвний ярмарок, на якому можна придбати чи просто помилуватися витворами народних умільців України, взяти участь у конкурсах, потанцювати й поспівати разом із фольклорними колективами краю.
Уперше на території музею народні умільці зібралися навесні 1992 року. Тоді невелика група народних майстрів представила власні вироби для нечисленних гостей цього заходу. Було вирішено зробити цей захід традиційним, приурочити його проведення до міжнародного Дня музеїв, який відзначається 18 травня.
Щороку збільшується кількість як учасників свята, так і його глядачів. Жителі обласного центру, гості міста приходять на «Музейні гостини» не тільки помилуватися «народними шедеврами», а й придбати роботи знаних народних умільців та початківців. Для багатьох майстрів сучасного декоративно-ужиткового мистецтва участь у цьому дійстві стала першою спробою показати свої доробки широкому загалу. Більшість учасників свята після того, як побували тут уперше, надалі приїздять сюди постійно.
Тут, на «Гостинах», представлені не лише традиційні види декоративно-ужиткового мистецтва — різьблення, вишивка, лозоплетіння, соломоплетіння, писанкарство, а й відносно молоді — мереживоплетіння, художня обробка шкіри, декоративна кераміка тощо. Необхідно відзначити й інших творців народного дивосвіту, які вже багато років дарують радість, захоплення та естетичне задоволення всім гостям свята. Завжди особливою увагою відвідувачів користуються народні митці, які під час свята проводять своєрідні майстер-класи. Це гончар із Березного Віктор Андрощук. Навколо його гончарного кола завжди збираються юрми дітлахів, яким майстер показує та пропонує особисто виготовити виріб із глини. Бондар Григорій Мельничук із села Погорілівка Березнівського району, ткалі — заслужені майстрині народної творчості України Уляна Кот та Ніна Рабчевська (с. Крупове Дубровицького району), майстер із соломоплетіння Микола Огородник (с. Дермань Здолбунівського району) багато разів проводили практику для гостей свята, запрошували їх спробувати власні сили в різних напрямках народного мистецтва.
Постійними учасниками свята є вишивальниці Ніна Гіроль і Вероніка Велігурська, художники Микола Пашковський та Юрій Сав’юк, майстри народної іграшки Вікторія Кісиленко та Іван Сидорук — і це далеко не всі, хто традиційно бере участь у цій події мистецького життя України.
Особливе зацікавлення у гостей завжди викликає показ старовинного вбрання, що зберігається в етнографічній колекції музею. Під час його проведення молоді працівники музею стають моделями, а присутні на музейному подвір’ї дізнаються про особливості створення різних видів народного вбрання.
Власні доробки представляють і члени національно-культурних товариств Рівненщини. Зокрема, це театр танцю «Арабеск» при Російському культурному центрі, виконавиця Тетяна Мацюк із товариства «Білорусь», хор Рівненської єврейської громади, представники польського культурного товариства. Постійним учасником свята протягом останніх років є клуб історичної реконструкції та рольового моделювання «Варта грифона». Учасники цього об’єднання демонструють відтворене середньовічне вбрання, проводять показові лицарські бої.
Упродовж багатьох років сеанси усної словесності проводить на святі Заслужений артист України Олекса Заворотній. Він нагадує учасникам і гостям про національну самобутність за допомогою Шевченкового слова, його поетичної спадщини. А ще бандурист Назар Волощук представляє історичні пісні й думи.
Крім народних майстрів на свято багато років поспіль зі своєю продукцією приходять місцеві популяризатори української книжки. Сюди ж зі своїм «крамом» учащають і приватні збирачі історичних пам’яток.
На «Музейних гостинах» студенти курсу «Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво» переймають досвід народних умільців і надалі створюють високопрофесійні зразки текстильного мистецтва на основі традиційного жіночого одягу волинського та поліського краю, працюючи на ткацькому верстаті й вертикальній рамі. Осягають студенти й таємниці вишивки, різьбярської справи, образотворчого мистецтва.
Дуже втішно, що заходи «Музейних гостин» проходять сьогодні й в інших музеях. Ми задоволенні, що наш бренд використовують під час проведення подібних дійств в історико-культурному заповіднику Дубна та музейному комплексі в селі Липках Гощанського району (Рівненщина), Нетішенському краєзнавчому музеї (Хмельничина), Національному заповіднику «Вишгород» (Київщина), в музейних закладах Кіровоградщини й Вінниччини. Фольклорно-етнографічні свята «Замкові гостини» (історико-культурний заповідник в Острозі), «Музейне подвір’я» (Радивилівський історичний музей) також продовжують справу, започатковану рівненськими музейними працівниками в 90-х роках ХХ ст.
За період проведення «Музейних гостин» Рівненський обласний краєзнавчий музей зібрав колекцію предметів сучасного декоративно-ужиткового мистецтва. Окремі експонати цієї колекції демонструвалися на різноманітних виставках у самому музеї, у Києві під час проведення творчих звітів Рівненщини.
Наш захід підтримують і меценати.
Готуючись до чергових «Музейних гостин» (22 травня 2011 року), працівники Рівненського обласного краєзнавчого музею осмислюють проведення минулорічних свят і думають про ювілейні двадцяті. Сьогодні, озираючись на проведену роботу, можна впевнено стверджувати, що «Музейні гостини» по праву стали не тільки одним з головних щорічних заходів нашого закладу, а й подією в житті міста та області. Здійснена робота щодо згуртування в музейному середовищі представників різних напрямків народного мистецтва, за допомогою елементів ярмарку доповнена фольклорним колоритом, здобула визнання і стала необхідною для збереження й розвитку народних звичаїв та традицій.
