...На весь світ прославилися кіборги, які протягом декількох місяців (242 дні) мужньо захищали донецький аеропорт. На війні з путінським агресором героями України стають і рядові воїни, й офіцери та генерали. Героїнями українського народу стали сотні тисяч жінок, волонтерок-подвижниць, які рятували наших воїнів, придбавши на народні кошти і передавши їм бронежилети, каски, прилади нічного бачення, тепловізори, які взули й одягли їх у сучасні однострої. Сотні жінок воюють на передовій як снайпери і піхотинці, льотчиці і санітарки. Їх надихають героїні минулого. Прикладом для наслідування є юна Орися Завісна, дочка коменданта фортеці Буші, яка 1654 року для затримки ворога, ціною власного і життя захисників, підірвала запаси вибухівки у погребі фортеці, під руїнами якої також загинули напасники, і це допомогло війську Б.Хмельницького отримати перемогу.
Особливе місце і роль випала нашій славній орлиці, офіцерові-льотчиці, принцесі-воїну Надії Савченко. Вона є втіленням всього героїчного і мужнього, що притаманне українці. Мільйони українців щодня десятки разів звертаються до її світлої особи, її справи, вболівають і моляться за неї... Десятки і десятки днів виснажливого голодування, камерного холоду, чужого замкненого простору, який давить і гнітить душу. І все це Надія Савченко переносить героїчно, натхненно і творчо, описуючи все це у своїх нотатках і листах, які, гадаю, стануть майбутніми повістями та романами, піснями та легендами.
Красуня, яка могла б стати голлівудською зіркою, розумниця, яка могла б бути видатним вченим чи дипломатом, зразковою мамою, якби не небезпека, що нависла над її Україною. Людина цілеспрямована, яка вміє вчитися, натхненно працювати, добиватися своєї мети. Патріот з великої літери, яка готова витримати всі тортури, болі та знущання, щоб довести ворогові, що українців перемогти не можна.
Зрозумівши, що роль авіації в цій війні обмежена, вона пішла воювати разом із піхотинцями. Витримала незгоди перших місяців становлення наших героїчних Збройних сил, будувала їх, як воїн та офіцер. Потрапивши у полон до промосковських варварів, не скорилася, не зрадила, а мужньо захищала честь як свою, так і Батьківщини. У московських катівнях і на судилищі поводила себе як патріот: говорила лише українською, одягалася в шати з українською символікою, не просто захищалася, а правдиво і войовниче доводила нікчемність російських продажних судів і свою зневагу до них...
Сама Надія Савченко і її захист довели всьому світові, що вона не брала участі у вбивстві путінського брехливого воїнства гібридної війни, що на час їхнього вбивства вона вже була у полоні у сепаратистів. Усім також зрозуміло, що її підступно транспортували до Росії, що не за власної волі вона перетнула кордон страху і неволі. Світ розуміє, що суд над Надією Савченко є спробою очорнити Україну, показати свою брехню і підлість, як правду, застрашити та принизити українців. Але власне Надія Савченко, як справжній воїн та патріот, воює за всю Україну, за свою матір і сестру, за того боягуза, що втік від мобілізації, вона поводиться так гордо і сміливо, що це робить її зразковим і незламним борцем за свою та нашу державну свободу і незалежність.
Хочу передати через газету «День» свою безмежну любов, високу повагу та щире захоплення Великою Дочкою України, побажати їй сили і волі вистояти в нелегкій боротьбі з нахабним і кривавим кремлівським карликом. Її боротьба з агресором у самому лігві імперії — це другий фронт, так само важливий і переможний, як на полі брані на Донбасі. Вона є уособленням Європи, миру, свободи і процвітання, Сонцем Правди, Знаменом Революції Гідності!
