Кургани довкола Ічні розкидані з півдня на північ і тягнуться із заходу на схід прямою лінією з-під Хаєнок до села Ржавця. «Кургани, що йдуть на північ від Ічні, майже всі конічної форми, з тупими, осипаними верхівками, і в підошві своїй зруйновані оранкою», — писав архієпископ Чернігівський Філарет. Про більшість курганів жодним чином не сказано в історії. Багато з них розташовані в південній частині Ічні — на Безводівській височині. Вони і викликають найбільший інтерес серед місцевого населення та небайдужих дослідників.
ПАМ’ЯТКИ АРХЕОЛОГІЇ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ЗАХИСТУ
На думку завідувачки Ічнянського історико-краєзнавчого музею Марини Даценко, первісне призначення курганів — поховальні споруди. Нині через діяльність людини вони втратили свою форму і мають вигляд невеликих підвищень чи насипів. Насипи різної величини та форми, а земельні ділянки, на яких вони розташовані, є невід’ємними складовими курганів, тому становлять єдиний цілісний комплекс.
«Кургани мають давнє походження. Деякі дослідники відносять їх до скіфського періоду (VII—III ст. до н.е.), — каже науковець. — Інші стверджують, що вони залишені кочовими племенами, які населяли лісостепову зону Дніпровського Лівобережжя ще раніше, у добу бронзи — в ранньому залізному віці (ІІ—І тис. до н.е.)». Відповідний висновок зробили наукові співробітники дочірнього підприємства «Старожитності Полісся» Інституту археології НАН України під час здійснення археологічної експертизи землевідводу в 2009 році.
«Ці кургани зареєстровані як пам’ятки археології й потребують захисту, — пояснює Марина Даценко. — Одиничні кургани, а також курганні групи ще залишилися біля сіл Більмачівка, Гужівка, Крупичполе, Бережівка, Дорогінка та інших. Наявні на території Ічнянщини кургани та рештки поселень — свідки давньої історії наших предків і несуть у собі не лише історичне, а й культурне значення».
Директор історико-краєзнавчого музею Марина Даценко переконана також у тому, що колись це були кургани особливої будови, з фортечними земляними валами при них. Згідно з місцевими переказами, кургани виконували функцію сторожових веж.
Серед місцевих жителів ходить чимало легенд про загадкові кургани. Люди переконані, що багато з них мають магічну силу. Місцевий шанувальник історії Олег Майдан гадає, що претензії на сакральність курганів є виправданими. Він переконаний, що кургани — це древня обсерваторія, їх призначення — слідкувати за сонцем.
«До наших днів збереглося всього 26 курганів, багато з них розорали за радянської влади, — обурюється Олег Володимирович. — Їхній вік важко визначити, але уявіть, скільки треба людей, щоб насипати такі гори».
СПАДЩИНА ПРАДАВНЬОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
Першим уголос про практичне призначення курганів та їх взаємозв’язок заговорив краєзнавець із Броварів Олександр Кликавка. Інтерес до курганів у нього з’явився ще в 2012 році, під час чергового візиту на батьківщину своєї матері. Олександр Кликавка впродовж трьох років збирав та співставляв інформацію про давні кургани.
«Всі спостереження я проводив із центральної точки або ж нульової точки для всіх величин і замірів, — пояснює краєзнавець. — З цього місця я робив усі розрахунки азимутів сходу і заходу сонця. А далі — простий аналіз, співвідношення та співставлення азимутів із калькулятором (програмою), який розраховує час і місце сходу світила для конкретного місця з точними координатами».
За словами Олександра Кликавки, якщо стати в центрі комплексу, можна побачити, як сходить та сідає сонце за рукотворними пагорбами у дні зимового та літнього сонцестояння та дні рівнодення, які були особливими для людей з давніх-давен. І саме на ці дні припадають найважливіші свята року. «Безводівка — це древня пригоризонтна обсерваторія, як англійський Стоунхендж або німецький Гозек чи уральський Аркаїм. Пригоризонтальна, бо на небокраї відмічали переміщення точок сходу і заходу сонця та інших небесних світил і визначали закономірності їх руху по небесній сфері, — пояснює краєзнавець. — Ця лабораторія — інструмент неймовірних масштабів, деталями якого є земля, небо і космічні об’єкти. Визначення сонячних та місячних циклів давало змогу древнім астрономам розраховувати дати місячних та сонячних затемнень. Розміри обсерваторії Безводівка та відстані між основними її візирами, які становлять від 800 до 4000 метрів, говорять про високу точність вимірів азимутів точок появи сонця на горизонті».
На думку дослідника, кожен ближній та дальній візир пригоризонтної обсерваторії Безводівка посідає своє місце не випадково, а згідно з чітко спланованим проектом. І цей проект не був створений у процесі будівництва, а доказом цьому є надзвичайна його складність, яка полягає в тому, що у Безводівці гармонійно узгоджено велику кількість змінних величин.
«Я дійшов висновку, що наші кургани слугували місцем, де наші предки вели спостереження за зірками і Всесвітом. Щоб проводити спостереження, люди повинні були перебувати в даному місці невідлучно як вдень, так і вночі, — каже Олександр Кликавка. — Ця модель обсерваторії походить, вочевидь, ще з часів Трипілля. Тоді у наших пращурів зародилися космічні складові світогляду, які через тисячоліття трипільці понесли із собою всією Європою та Азією, де і почали виникати пригоризонтні обсерваторії».
Дослідник переконаний, що безводівські кургани потрібно розглядати не лише як цікаву археологічну пам’ятку, а й як доказ існування цивілізації на території України тисячі років тому. Представники цієї цивілізації створили масштабний проект, організували людей для будівництва та досліджували космос доступними їм методами.
Олександр Кликавка невтомно працює над тим, щоби про безводівські кургани дізналося якомога більше людей. Не припиняє і своїх досліджень. Для цього запросив науковців зі спеціальною апаратурою, щоб «прослухати» древні кургани, не розкопуючи їх.
