Понад рік тому мені пощастило представляти «День» на конференції за участю українських та німецьких журналістів. Один із членів німецької делегації поцікавився, яке видання я представляю. «Газету «День», — відповів я не без гордості. «О! Це хороша міська газета!» — похвалив він, а я вперше замислився: чому, власне, у всеукраїнської газети «День», яка публікує багато матеріалів, що дуже необхідні багатьом українцям, наклад середньоєвропейської міської газети? З тих пір, відклавши вбік екземпляр «Дня», прочитаний від початку й до кінця, я часто ставлю собі це запитання. З’ясувати всі причини я, звичайно, не можу, але деякі з них виявити не складно.
Це матеріальне збідніння і навіть зубожіння багатьох читаючих та мислячих українців, і в першу чергу — середньої та низової (народної) інтелігенції, яка мала б бути головним споживачем культурно-інтелектуального продукту, пропонованого газетою «День». Це й масований наступ інформаційних Інтернет-видань, що є потужною конкуренцією для традиційних ЗМІ. Це й консерватизм значної частини українських читачів, які вважають за краще виписувати й купувати газети, що подобалися ще в часи їхньої юності та молодості, наприклад, «Комсомольську правду». Це інтелектуальне й моральне зубожіння значної частини українського суспільства, його надмірна прагматизація і навіть деморалізація. Особливо це стосується владних та економічних верхів суспільства, котрих зазвичай наслідує багато з тих, хто стоїть нижче на соціальних сходах. Потужним протидіючим чинником для «Дня» та інших українських видань є активно підтримуваний російською державою масований наступ на Україну російських ЗМІ, а також злочинна байдужість української влади, готової здати наше інформаційне поле Кремлю і, вочевидь, узагалі будь-кому. Напевно, існують і інші об’єктивні причини, дію яких ми можемо зменшити лише непрямо і незначною мірою, проте ми повинні намагатися це робити.
Але, напевно, існують і суб’єктивні причини, що стримуються наклад нашої улюбленої газети. З’ясувати їх і усунути — наше завдання. Хотілося б внести пропозицію: наступний рік зробити для газети «День» та всіх її шанувальників — Роком газети «День». Давайте всі разом подумаємо, як зробити так, щоб «День» уже через кілька років мав наклад не менше ста тисяч екземплярів, але при цьому не втрачав своєї принциповості та інтелектуальності? Давайте впродовж усього наступного року станемо добровільними та безкоштовними пропагандистами і розповсюджувачами «Дня»! Давайте подумаємо, як ми можемо зробити нашу газету ще якіснішою та привабливішою для ширшого кола читачів, звичайно, зберігаючи обличчя «Дня»!
Деякі пропозиції у цьому напрямі хочеться внести вже зараз. На мій погляд, «Дню» необхідний коректор, який уважно прочитує матеріали газети. Навіть відомі літератори багатьох національних культур допускали так звану авторську сліпоту, тобто безглуздості стилю та суті, які виправляла зазвичай редакція видавництв, журналів та газет. Що вже казати про нас, грішних? На жаль, читаючи власні статті, я інколи дивувався своїй авторській сліпоті — деякі пропозиції та слова, будучи надрукованими, виглядають зовсім не так зрозуміло і красиво, як це мені здавалося на екрані комп’ютера. Інколи в друк проходять явні нісенітниці. Коли я прочитав у власній статті, що в мене, пенсіонера, здоров’я сорокалітнього чоловіка, то довго дивувався — як я, який переніс складне захворювання, міг написати таку дурницю? Адже написав. Редакція не повинна боятися спілкуватися з авторами по телефону, дискутувати з авторами, навіть дуже іменитими, просити щось сформулювати точніше або зрозуміліше. Хороша стаття часто буває результатом спільної праці автора й редакції.
Наступна пропозиція. Шановні автори «Дня»! Давайте не покладатимемося на читання газети в iнтернеті або її придбання в кіоску! В результаті змін у своєму житті я один рік був вимушений купувати «День» у кіосках міста Дніпропетровська — і це було так складно! Виявилось, що якийсь автор або шанувальник «Дня» скуповує всі екземпляри газети, і суперництво з ним успіху мені не принесло, він майже завжди був спритнішим. Тепер, навчений досвідом, я підписався на «День» ще на початку грудня. Ми часто хвалимо газету «День» у своїх листах до редакції, але найдієвіша похвала — це виписати газету. А потім загітувати своїх друзів, колег та сусідів зробити те ж саме.
Шановні автори! Якщо ви хоч зрідка публікуєтеся в «Дні» і якщо у вас зараз повне безгрішшя, то випишіть цю газету з вашого наступного гонорару! Ви не помилитеся.
Дорогі читачі! Якщо ви читаєте «День» в iнтернеті або берете газету в інших — випишіть її! Підтримаєте українську патріотичну пресу! Вона потребує нашої загальної підтримки.
Давайте всі разом подумаємо: що можна зробити, щоб «День» став тим, чим він має бути, — улюбленою газетою всіх мислячих, цікавих, працелюбних, мужніх і патріотичних громадян України — незалежно від етнічної приналежності, віросповідання, соціального статусу або офіційного рівня акредитації отриманого диплома.
І, як казали й наші предки за старих часів, — нехай допоможе нам Господь!
