Раніше людям розповідали казку про білого бичка, а сьогодні... про газ. Туркменський, російський, газ власного українського видобування — яка різниця? Адже конкретному, рядовому споживачу це абсолютно байдуже. Лише б горіли конфорки, казани й колонки і було тепло в будинках. Навіщо нам усім знати суто професійну тонкість його походження, видобутку, транспортування, ціноутворення й платоспроможності? Нехай усім цим (і професійно!) займаються наші й іноземні фахівці. Та так займаються, щоб нам і знати про все це не хотілося. І вони (фахівці) внаслідок понаберуться власної гідності й наша увага не відволікатиметься на абсолютно не потрібні нам подробиці...
Адже все це відгомони абсолютно погано зрозумілої суті ринкової економіки: всі повинні бути в курсі всього і скрізь рахувати. І якщо вже госпрозрахунок, то й у найзвичайнісінькому туалеті й навіть на кладовищі...
Існує (і немало!) в житті нашому речей і обставин... ну абсолютно не вигідних, не розрахункових і повсякденних. Але ж їх все одно доводиться завжди робити. На нашому загальному орієнтирі й полюсі — Заході це вже давним-давно зрозуміли. Щось (і важливе) залишають у віданні держави, а щось (також, вельми важливе) віддають у сферу дій приватного бізнесу. Ці сфери, звичайно ж, іноді перетинаються і, вельми жорстко, конкурують. АЛЕ ж ніколи не відміняють, не ображають і не знищують один одного! У нас же досі, як у «добрі» радянські часи, — або все навитяжку й безкоштовно, або все розпущено, паршиво, брудно, на «самоокупності» і за гроші...
