Так само в рішучому двобої зійшлися чоловік і жінка. Чоловік — явний популіст, але простому виборцю так до вподоби оця солодка омана. Йому так хочеться вірити, що до владного Олімпу нарешті видереться людина, що кардинально зможе змінити стару набридлу систему. Людина, що верзе у своїх промовах несусвітню нісенітницю, але за спиною якої великі гроші, за допомогою яких можна, як в казці, зробити «покращення вже сьогодні».
Люди більш розумні, що не вірять у казки, ліберали й справжні демократи, починають відчувати, що політичні терези можуть схилитися на небажаний для них бік. Вони б мали згуртуватися навколо супротивника цього чоловіка. Але ця жінка також викликає в їхній громаді дуже суперечні відчуття. Багато хто не вірить в її щиросердість, в їхній уяві вона уособлює собою всі хиби сучасної влади, а разом з тим здається, що в політиці вона переслідує виключно особисті цілі, а всі слова про демократію та ліберальні цінності лише гучні гасла в її вустах.
В результаті цього — розбрід серед інтелігенції, бажання багатьох взагалі відсунутися від виборів, відпустити ситуацію на волю випадку. Виникає небезпека того, що популіст і демагог скористається цим випадком і таки вдереться до владного крісла. Таким чином Дональд Трамп стає американським Януковичем 2016 року, який з нахабством ламає політичну систему, що була налагоджена десятиліттями. Але на відміну від Януковича, який при всьому бажанні міг спричинити кризу лише регіонального масштабу, Трамп може порушити усю світову систему. Зрада своїх союзників по НАТО, визнання права сильніших держав порушувати територіальну цілісність слабкіших, нехтування головними принципами ООН щодо цієї територіальної цілісності, призведе весь світ до тієї самої прірви, до якої привів Україну Янукович своєю безглуздою популістською політикою. Досвід України з 2010-го року повинен стати наукою і для Сполучених Штатів, якщо Америка не хоче породити важку хвилю, яка в змозі захлиснути увесь демократичний світ, на радість авторитарним режимам в Росії, Китаї та інших КНДР.
