Факт, що за відсутності відповідного кордону з Росією була і є сприятлива можливість для її агресії і в Крим, і на Донбас, і поки що словесно на інші території. Росія розпочала загарбницьку терористичну війну без офіційного прямого введення військ, без бою на кордоні. Довільно зайшли собі «зелені чоловічки» у Крим і його анексували. Маршем ідуть у Східну Україну російські танки, машини з військом, «гуманітарні» каравани зі зброєю, і потворний «русский мир» воює на Донбасі проти України.
Але нині ще точаться суперечки про доцільність стіни вздовж кордону з Росією, про встановлення надійного кордону з нею.
Щоб бути лаконічним щодо доказів на користь необхідності на кордоні між Україною та Росією мати інженерно-технічне та інше роз’єднання, ставлю кілька запитань. Чому між обійстями добрих-предобрих сусідів у кожному селі обов’язково є тин чи паркан? Чому депутати, урядовці, олігархи огороджують свої заміські вілли високими мурами з командами озброєних охоронців? Чому велика дача головного пропагандиста комуністичної ідеології П. Симоненка, що під Гостомелем, має огорожу, схожу на Кремлівську стіну в Москві? Чому миролюбні люди солідно огороджують свої обійстя, а необхідність терміново відгородитися від країни-загарбника надійним кордоном викликає заперечення?
...Так, армію агресора-імперіаліста стіною не злякати. Супроти імперії зла потрібні прикордонні війська і добре озброєні Збройні сили, які можуть примусити ворога замислитись про втрати. І було б доцільним навіть розташування миротворців ООН на прикордонні. Щоб зупинити українофобів і «русский мир» від агресії й тероризму.
Тому необґрунтованими є заперечення та критика уряду, військових і керівників прикордонних областей, які нині дбають про укріплення кордону з Росією доступними засобами. Навпаки, треба критикувати й засуджувати всіх попередніх президентів, міністрів Збройних сил, уряди та минулі скликання парламенту, які ніби не помічали загарбницьких зазіхань із боку Росії, в тому числі патріарха Кирила, який палко проповідує про відродження великої православної Русі... Треба критикувати й відверто вказувати на тих, хто чинно не подбав про кордон з країною, яка історично завжди не визнавала прагнень України до суверенітету — ні географічного, ні мовного — і боролася проти будь-яких проявів самостійності України.
Якщо з Росією не встановити, і постійно не укріплювати кордону, і не нарощувати нашу військову потугу, то її прагнення лише зростатимуть до дедалі більшого гегемонізму чи то прямою інтервенцією, чи то шляхом залучення до якихось союзів типу Митного чи Євразійського.
І якщо країни Заходу й надалі не помічатимуть імперських зазіхань Кремля та російської більшості і не сприятимуть укріпленню кордону між Україною та Росією, то Путін чи його наступники зажадають мати спільний простір із Придністров’ям, Молдовою, Калінінградською областю, а може, й підуть далі — замахнуться на Варшаву, Берлін, Аляску... Бо і зараз є такі марення в «русском мире». Для нього Україна — ворота до Європи, до країн, де є хоч «один росіянин». Варварської зажерливості «русского мира» просто так, без спільних зусиль не зупинити.
Проти такого агресора, як Росія, треба мати не просто кордон, а потрійний кордон: стіну (огорожу), прикордонні війська та миротворців ООН. Адже неадекватний Путін брехливо стверджує, що російських військ і зброї на Донбасі немає, а російські «гуманітарні» конвої ігнорують міжнародні положення й зухвало завозять для ведення війни і зброю, і безпосередньо військових, і необхідне для них забезпечення. «Русский мир» не дотримується Мінських угод про припинення вогню на Донбасі, перед ним безпомічною виглядає місія ОБСЄ.
Зараз, коли триває війна з російськими військами, найманцями, терористами на Донбасі, належний кордон між Україною та Росією обладнати практично неможливо. Тому лише миротворці ООН на прикордонні з Російською Федерацією можуть зупинити війну на Донбасі та не дадуть їй поширитися далі.
