У нас, у Західній Україні, зараз в Бога вірять всі (окрім, звичайно, комуністів, яким вірити не можна «за штатом»). Запитання «Чи вірите в Бога?» звучить для людини образливо, тому в нас його не ставлять.
Своїх добрих знайомих я свого часу запитував: чому ти віриш у Бога? Хоч як це дивно, відповідь знаходили важкувато. Та прийшли до спільної: вірити в Бога — означає любити його, любити добро.
Дорога до Бога довга, якщо хочете — нескінченна. І першим кроком на ній є любов до добра, а отже і неспричинення нікому зла. Для мене ненависть до зла є другим кроком до Бога.
Третім кроком до Бога є боротьба зі злом. Людина, яка бореться за свободу свого народу, є набагато релігійнішою від людини, яка просто молиться за спасіння своєї душі.
Ось такі роздуми навіяв мені... дим. Дим від спалювання пластмасових пляшок. У нас, у Західній Україні, багато людей спалюють пластмасові пляшки. Питаю статечну, дуже релігійну даму: чому спалюєте? Адже утворюється страшна отрута, яка із села нікуди не дівається, а осідає в тілах живих та ненароджених. — Так?! О Боже! А я не знала...
Спалювати пластмасову пляшку, безумовно, гріх, роздумую далі. А чий він? Статечна дама про отруту не знала, отже вона гріха не має. А я знаю про отруту — і мовчу, не борюсь зі злом. Отже, це мій гріх?! Важко його носити, хочу перекласти на плечі «спалювачів», і тому, власне, пишу ці рядки.
На першій порі, мабуть, потрібно пояснити людям суть проблеми. Вони повинні чітко знати, що творять.
Думаю, що це проблема не лише Західної, але і всієї України. Ось вам і загальнонаціональна ідея — проблема утилізації пластмаси.
Дехто усміхнеться: ідея — високе, благородне, а тут якась утилізація. Втім, я говорю абсолютно серйозно. Справа дійсно важлива, яка може об’єднати всіх. Ну, а взагалі, якщо хочете, національна ідея як така реально не існує. Це узагальнення, абстракція. Кожна ідея має основу, без якої існувати не може. Основа національної ідеї — незалежна держава.
Це — аксіома, це те, що приймається без доведення. Якщо людина відкрито виступає проти нашої незалежності — розмови з нею мають бути припинені. Теорії, партій, які відкрито виступають проти нашої незалежності, мають бути заборонені.
Держава — святе!
Усе решта, якщо дозволять мені так образно сказати, — «грішне».
Одні йдуть на Захід, другі на Схід, треті лишаються в Україні, і всі мають право обстоювати свою правоту. Одні хочуть капіталізму, другі соціалізму, треті доброго життя — і всі мають на це право.
Заборонено мусить бути лише те, що відкрито підриває основи нашої держави.
Коли Леонід Кучма сказав, що національна ідея не спрацювала, то цим він проявив певне (можливо, й повне) нерозуміння суті справи. Він не повинен був чекати, поки уявна національна ідея спрацює, а мусив наповнити її реальним змістом і підняти народ до роботи. Це, власне, і є головне завдання Президента — знаходити спільний шлях для всього народу, чи (на крайній випадок) більшості.
Видається, це все, що хотів сказати.
Сподіваюсь, що знайдеться у «верхах» людина, яка доступно прояснить погляд на проблему власне «верхів». Вірю, що знайдеться хімік, який розпише елементи та грами в цьому отруйному димі. Мене цікавить кількість пляшок — «достатніх» для однієї людини. Це важливий факт для переконання.
Думаю, що всією громадою цю проблему подужаємо. Як і решту. Бо хоча політики (чи так звані політики) звично сперечаються про форми життя, для нас, простих людей, важливою є його суть.
