Відверто кажучи, те, що відбувається навколо пам’ятки культури національного значення і символу української державності в ХХ столітті — Будинку вчителя у м.Києві, де 1917 року працювала Українська Центральна Рада, не вкладається в голові. Я не можу зрозуміти, чому саме в рік, коли Україна відзначає 100-річчя Української революції 1917 — 1921 рр., комусь дуже припекло зірвати будь-які відзначення такої неймовірно важливої для нашої національної історичної пам’яті дати саме в цьому історичному будинку, де, власне, і розпочинався наш шлях до Незалежності в ХХ столітті. Спитаєте — знову «зрада»? Відповім — я аж ніяк не є панікером. Але факти вперто вибудовуються в логічну лінію.
Навесні-влітку цього року на різних державних рівнях обговорювали чудову ідею — провести урочисте засідання сучасного українського парламенту, Верховної Ради України, присвячене 100-річчю створення Української Центральної Ради, — в історичному приміщенні, де саме й працював цей перший український парламент, один із найбільших символів Української революції 1917 — 1921 рр. Але тоді на усіх нагнали страху — мовляв, Будинок учителя є в критичному й небезпечному фізичному стані та існує загроза, що на голови людям у залі впаде дах. І переконали-таки наших урядовців не проводити це пам’ятне засідання в колишньому Будинку Центральної Ради.
Але дах так і не впав! Ба більше, у серпні ц.р. у ніби «аварійному» Будинку вчителя відбулися зйомки чергової частини серіалу «Слуга народу» за участю «Кварталу-95»! Протягом чотирьох днів тут були сотні людей, тонни техніки! За гроші, звісно. От і виходить — проводити урочисте засідання Верховної Ради України не можна, бо будинок аварійний. А зйомки «Квартал-95» — можна й ніякої небезпеки для людей це не становить!
До того ж у середині листопада ц.р. у великій залі Будинку вчителя було заплановано проведення конференції одного з найбільших київських університетів! І все нормально з безпекою?!
Як це пояснити з позицій здорового глузду?!
Тепер знову відбувається хвиля нагнітання та чиниться тиск на суспільну думку щодо «аварійності» Будинку вчителя і його негайного закриття для відвідування, зокрема й екстреного вивезення звідти експозиції Музею Української революції 1917 — 1921 рр. З’являються якісь акти незрозумілих із точки зору фахових експертиз організацій про нібито катастрофічний стан будинку колишньої Центральної Ради. Чому раптом знову така істерика? Все дуже просто — Україна на порозі 100-річчя вікопомних Третього Універсалу Української Центральної Ради — державно-правового акта, що проголосив створення Української Народної Республіки (прийнятий 7 (20 за н.с.) листопада 1917 р.) та Четвертого Універсалу Української Центральної Ради, яким було проголошено незалежність УНР від Росії (прийнятий 9 (22) січня 1918 р.). І скидається на те, що комусь дуже вже залежить, щоб саме в ювілейні річниці цих доленосних рішень Центральної Ради Будинок учителя було повністю виключено із пам’ятних заходів!
Та верхом брутальної насмішки над українською національною пам’яттю має стати заплановане проектом псевдореставрації Будинку вчителя — кол. будинку Центральної Ради розміщення туалетів («вбиралень» за документами розробників) на тому самому місці, де за УЦР розташовувався кабінет голови УЦР Михайла Грушевського! І доказом цьому є фрагмент плану проведення реконструкції внутрішніх приміщень Будинку вчителя, виставленого публічно і перезнятого 7 листопада ц.р. І на плані чітко видно, що впритул до сучасної кімнати Музею Української революції 1917 — 1921 рр. планують розмістити «вбиральню». Але за історичними і сучасними планами — це кімнати! І за даними експертів — саме в цих кімнатах розташовувалися кабінети голови Центральної Ради Михайла Грушевського та голови першого українського уряду Генерального секретаріату Володимира Винниченка! Зокрема, кабінет М.Грушевського був на 2 поверсі, сьогодні це к. 202, а кабінет В.Винниченка — к. 201. Сучасна експозиція музею Української революції 1917 — 1921 рр. — к. 203.
Тож може статися нечуване блюзнірство!
Я офіційно стверджую, що жоден проект так званої реставрації Будинку вчителя як пам’ятки культури національного значення не погоджений в установленому порядку. Зокрема, він має пройти експертизу в Міністерстві культури України і в тому числі — через обговорення на Науково-методичній раді з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури. Відомо, що жорсткого контролю за станом і долею пам’ятки, публічного обговорення проекту реставрації та експертизи врахування в ньому усіх наявних історико-архітектурних та історичних даних вимагає спільне рішення колегії Правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури України та Київської міської організації УТОПІК. Початок будь-яких робіт на пам’ятці національного значення, а тим паче, такій, як будинок Центральної Ради в Києві, може відбуватися лише після повної процедури всіх необхідних погоджень. Усе інше — дії, які підпадають під кримінальну відповідальність. І я закликаю Генеральну прокуратуру України втрутитися у ситуацію і доручити прокуратурі міста Києва видати відповідні приписи щодо припинення будь-яких робіт щодо Будинку вчителя до завершення процедури погоджень проекту реставрації, поки ще не пізно!
