Усі ми неодноразово чули, як красиво говорять лідери соціалістів про захист сільського трудівника, про відродження села. Але ось під час минулих свят я особисто був свідком того, як підлеглі міністра-соціаліста не на словах, а на ділі «піклувалися» про сільського трудівника. Причому було це не на трибуні Верховної Ради, не на центральній площі столиці, не перед телекамерами, а в районному центрі на Харківщині, поблизу центрального ринку.
Необхідно відзначити, що ситуація в сільському господарстві в даному районі дійсно критична. З 1990 року виробництво сільгосппродукції в районі зменшилося: зерна — у 2,8 разу, молока — у 3,5 разу, м’яса в живій вазі у 6 разів, причому ситуація продовжує погіршуватися — за січень-березень 2005 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року у сільгосппідприємствах району виробництво молока і м’яса зменшилося відповідно на 36 і 28,8%. Чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилася на 10%, у т.ч. корів — на 32%.
Чи потрібно говорити, що у таких умовах кожному сільському трудівнику, який привозить молоко на ринок, потрібно низько вклонитися за його нелегку працю. Замість цього молоді, здорові чоловіки у формі відомства, яке очолює ставленик соціалістів, ламали руки сільському пенсіонеру, який привіз молоко на ринок, але став у недозволеному місці.
Безумовно, з торгівлею на вулиці необхідно вирішувати питання. Наприклад, можна виділити на ринку пільгові місця, де селянин міг би продавати свою продукцію: адже в сумці у того пенсіонера, якому ламали руки, було усього три двохлітрових пляшки молока, хіба може він з такими обсягами пробитися на ринок, окупований перекупниками. Замість цього прийшли два здорових міліціонери, заламали дідові руки і почали тягнути його в райвідділ на очах у сотень жителів райцентру. Ви б тільки бачили і чули обурення людей діями влади. Закінчилося тим, що громадяни буквально відбили діда у міліції і висловили їм все, що про них думають.
Виникає логічне запитання: навіщо товариші соціалісти так наполегливо прагнули посади міністра внутрішніх справ для представника своєї партії: для того, щоб боротися зі злочинністю, чи для того, щоб дискредитувати владу, виламуючи руки сільському трудівнику-пенсіонеру? Адже за дії відомства, яким керує висуванець партії, потрібно нести політичну відповідальність, а не лише розповідати з трибуни, як вони піклуються про благо народу.
