Нудьга час від часу підбирається до кожного з нас. Чому ця непрохана гостя може бути небезпечною? Що можна їй протипоставити?
Учені називають нудьгу «омертвінням душі», яке може призвести до неординарних вчинків. Різні форми антигромадської поведінки можуть бути викликані як самою нудьгою, так і бездумним розважальництвом. Воно може сприйматися як порятунок для нудьгуючого, але насправді не усуває причин нудьги, а лише посилює їх. Розваги не позбавляють душевної пустоти, а приносять збудження, за яким — знову нудьга та ще сильніша потреба в новому збудженні. Це схоже на наркотик чи алкоголь, який відводить стомлену, зневірену душу у світ хворобливих ілюзій, не виліковуючи її, а ще більше спустошуючи й омертвляючи.
Як же протистояти цьому? Немов передбачаючи дане запитання, Бердяєв, писав: «Нудьга долається лише ТВОРЧІСТЮ... Я майже ніколи не нудьгував, мені завжди не вистачало часу для справи мого життя, для виконання мого покликання. У мене не було пустого часу». Краще не скажеш…
Як же ставляться до нудьги сучасні юнаки та дівчата? Які причини цього явища вони виділяють і як долають цей стан? Виявляється, для багатьох нудьга зумовлена в основному «відсутністю натхнення, бажання займатися якою-небудь справою». Цей стан характеризується певною безпорадністю, самотністю, байдужістю до того, що відбувається довкола — «коли хочеться лізти на стіну», «руйнуються плани», «раптово все стає байдужим», «коли все набридло й жити не хочеться», «коли образили», «ніхто не приходить у гості» і т. д. Молодші в основному розраховують на допомогу друзів, батьків, щасливий випадок, що вказує на низьку здатність брати відповідальність за своє життя на самих себе. А переважна більшість старших юнаків і дівчат виводять себе зі стану нудьги власними силами — читають книги, слухають музику, самі «виходять» на друзів, знайомих, роздумують наодинці, «розмовляють» із кішкою чи собакою.
На жаль, не завжди молоді люди як альтернативу нудьзі вбачають творчість. Але все ж багато пише вірші, пишуть особисті щоденники, малюють, захоплюються музикою, ходять на концерти. А отже якось вириваються з обіймів порожнечі, яка сковує душу. Молодим людям, які намагаються утекти від нудьги, треба допомогти зберегти деякий «творчий екстаз». Коли творчість у будь- якому прояві стане необхідною, тоді не треба буде бігти від життя в порочну суєту та нудне байдикування.
Заглянути собі в душу і зробити крок до вершини можна завжди. Є високе почуття, яке керує людьми і стає джерелом справжньої творчості та чудових вчинків. Це світла, звеличуюча та зігріваюча любов матері до дитини, дітей — до батьків, чоловіка — до жінки, просто людини — до людини, до живої природи і життя взагалі. Вона може стати тим внутрішнім змістом, який додає буттю істинної радості та повноти. Людину, яка сяє любов’ю й дарує її світові, нудьга не вразить.
