Сьогодні багато розмов серед політиків, журналістів, громадськості щодо новоствореного Міністерства інформації, вже йому приточили «міністерство правди». Однозначної відповіді в суспільстві не буде. Є прихильники, є і противники.
Проте в цьому архіважливому питанні слід бути відвертим — інформаційно-пропагандистський, ідеологічний центр у державі повинен бути однозначно. Назвали його так, як назвали, але функції ця структура повинна виконувати — інформаційний захист держави від брехливих зовнішніх інформаційних атак.
• У нашій країні із дня проголошення Незалежності і на цьому етапі становлення молодої країни, про яку так ревно говорять усі, хто йшов до влади і хто прийшов у сьогоднішній каденції депутатів, риторика одна — показати свою прихильність до своєї країни в період передвиборчий, пообіцяти побільше завтрашніх благ народу. Останні вибори не були винятком: сотні різномасних партій і блоків і стільки ж програм. Водночас немає і не було єдиної ідеологічної концепції, в якій би йшлося про єдину державу, патріотизм, історичну минувшину в царині освіти, культури, літератури.
• Проголосивши про створення нового міністерства, чогось злякалися цензури. Із цим важко погодитися. Жителі нашої України, — народ, що читає, і друковане слово має надзвичайну силу, а світогляд формується саме тим, що надруковано і про що.
Наступний формувальний агент суспільної думки — телерадіоінформація, адже мільйони людей дивляться ТБ і слухають радіо. І дуже важливо, що показують, про що розказують. У цьому просторі — кричуще свавілля. Тобто є багато запитань, а відповіді... кожен глядач і слухач, читач трактує на свій кшталт. До сьогодні в державі не було такого ідеологічного чи інформаційного центру. Всі визнають, що програємо інформаційну війну сусіду. На жаль, це правда, але це і логічно. Ми про це багато говоримо, в той же час нічого не робимо для виправлення ситуації, яка склалася.
Через бездіяльність саме в цьому напрямі втратили Крим, дозволили створити гарячі «нариви» в Донецьку, Луганську. Чому тамтешні жителі не одержують інформації з центру України?
• Надзвичайно потужна пропагандистська машина сусідньої держави порційно, щоденно в телерадіоефірі смакує брехливі, наклепницькі перекручені факти життєдіяльності нашої держави. Перекроюють історію. Паралельно показують, як російська армія «геройськи», безжалісно знищує непокірний чеченський народ. Яку потрібно проводити політичну пропаганду серед народу, щоб сьогодні ті ж чеченці, биті російською військовою машиною, прийшли на українську землю вбивати таких же поневолених у недавньому минулому українців? Звичайно, в кожного народу є виродки, які за срібняки продають себе. Краще пам’ятали б — на чужому горі щастя не збудуєш. Але усьому цьому передувала брехлива пропаганда. Під егідою добрих намірів — вимощують пекло. Ось чому нам потрібне міністерство інформації.
• Древні наші князі Київські оголошували війну своїм ворогам, не принижуючись до несподіваного вторгнення. Зокрема, князь Святослав чесно і відверто оголошував: «Іду на ви!» Тому створення Міністерства інформації вважаю необхідним. Так міністерство потрібно було створити ще в дев’яностих, саме в той час Україна як незалежна держава спиналася на ноги.
