Літо — не час журитися, треба діяти. І що б не відбувалося у світі, які шкідливі подарунки не підносила б нам доля, можна одностайно погодитися: впевнений погляд у майбутнє — одна половина успіху, а позитивний погляд — друга.
Євген МІНКО, головний редактор журналу «Телекритика»:
— Хорошого. Я нарешті отримав книжку Жана Бодрійяра «Радикальна інакшість» (у перекладі англійською), яку давно хотів прочитати. Рекомендую всім журналістам України частіше читати Бодрійяра, а то можна збожеволіти й думати лише про коаліцію та конституцію.
Поганого. Мене дуже розсердила заборона Мінкультури показувати в кінотеатрах фільм «Бруно». Дуже дивно, що наші держоргани останнім часом особливо завзято намагаються довести, що вони — ті самі пральні з радянського анекдоту. Заборонити до показу фільм, що є сатирою на сучасне суспільство, — ознака найбільш дикого обскурантизму та прихильності до традицій аграрної культури. Думаю, уряд зробив це, виходячи зі свого розуміння сучасної культури, та якщо не спостерігає в ній розписних тарілок, танець «гопак» і стрибаючі вареники, то почувається ніяково. Це розуміння культурного дискурсу насаджується українському суспільству вже доволі давно, й, очевидно, є популярним — як і все примітивне й добре знайоме.
Світлана МІНАКОВА, фотограф, Запоріжжя:
— Хороше: фотографувала пару, в якої скоро буде весілля (на весілля подарую їм слайд-шоу з Історією кохання). Гуляли біля мостів — Преображенського та нових... багато драйву, емоцій, несподіваних ідей... Така спільна творчість — одна з найяскравіших радостей фотографії...
Погане (ну, не те щоб погане, але незрозуміле): у чоловіка переноситься відпустка, та й у фотографа літо — гаряча пора... Невідомо, чи поїдемо на море, на улюблені дикі пляжі...
Ірина ТИЩЕНКО, Всеукраїнська студентська рада при МОН України, Одеса:
— Хороше відбувається зі мною щохвилини, головне — просто розуміти це. Найбільше радує сонце, море, хвилі й пісок. Одна з головних подій, яка зі мною сталася, — це «Всеукраїнська школа молодіжної преси». «Школа» — просто море задоволення! Безліч молодих журналістів з усіх куточків України — що може бути краще? Звісно, не обійшлося без поганого — першого дня заходу погода підкачала, що змусило трохи забути про пляж і сонячні ванни. А взагалі не люблю говорити про погане, оскільки в усьому бачу тільки плюси.
Катерина ПЕРЕПІЧКО, член Київського товариства захисту тварин:
— Хорошого — добре перенесла операцію одна з моїх підопічних кішок. Вона вижила й бореться зараз за життя. Щодня відбувається хороше — я насолоджуюся тим, що живу. Це чудове почуття.
Поганого... крім дурощів, які пишуть на форумах деякі люди (ці слова іноді зачіпають) і крім жахливого стилю водіння автомобілів чоловіками, коли вони говорять за кермом по мобільному телефону (вони справді не вміють робити одночасно дві речі), я не пригадую...
Володимир ПАНЧЕНКО, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»:
— Про позитивне говорити приємно, щоправда, його не так багато. Та все ж воно є. Ми з істориком Юрієм Шаповалом, який знайшов у архівах КДБ сталий табуляр Миколи Хвильового, готуємо дуже цікаву книжку, яку буквально сьогодні вже здали до видавництва. В останні місяці я присвячував цьому багато часу, так само, як і він, — писав статтю, яка має бути всередині книжки, зрізи документів, які будуть у формулярі. Думаємо, що вона вийде до Форуму видавців у Львові, який відбудеться у вересні. Завтра їду на Харківщину та Полтавщину, в ті місця, де жив письменник, зможу багато чого з’ясувати для себе та деякі деталі для книжки. Отже, для мене тиждень, як, власне, і останні півтора місяці, пройшли під знаком цього представника «розстріляного відродження».
Що стосується українських реалій на загальнодержавному рівні, то в політиці у нас без змін. Щодо економіки — я чув від експертів, що економічна ситуація почне поступово вирівнюватись, що фінансово-банкова ситуація та курс гривні поступово стабілізуються на фоні макроекономічного оздоровлення.
Негативні тенденції загалом торкаються внутрішньої політики. Щоразу пересвідчуюсь у тому, що ми героїчно продовжуємо наступати на ті самі граблі. Я маю на увазі те, що вже, по суті, стартувала президентська виборча кампанія, а може, не за горами й парламентські вибори. Я бачу те, що всі політики, які налаштовані брати в них участь, готуються до розтирання старих болячок. Тобто там, де мають бути якісь неписані табу, скажімо, не чіпати теми НАТО, мови чи УПА, наші політики починають спекулювати. Така тенденція не є новою, але останніми тижнями стає все помітнішою. І начебто багато хто це розуміє в українському політикумі, але, як завжди, але...
Анатолій ПОЛУДА, директор Центру кільцювання птахів:
— У нашому інституті не вистачає кілець для мічення птахів — держава просто не виділяє грошей на це. Але знаходяться спонсори: одна міжнародна організація, розташована в Англії, яка виготовляє кільця для всієї Європи, для України виготовила велику партію кілець, і на цьому тижні ми отримали першу партію матеріалів експрес-поштою. І це приємна новина. А от не дуже гарна новина полягає в тім, що за цю посилку (хоч вона важить лише 2 кг) мені з власної кишені довелось викласти 900 грн. митних податків. А це ж тільки перша посилка з 10—12 запланованих! Але Інститут не має можливості оплачувати такі речі. Що ж не зробиш для науки? Але в мене така зарплатня, що мені півроку доведеться працювати тільки на оплату митного податку.
У мене є й приємні плани: за тиждень я їду до дельти Дунаю (хоч це не відпустка, а відрядження) вивчати міграцію птахів. Очікую, що це буде цікаво, й сподіваюсь, що вдасться зробити якісь наукові відкриття.
Оксана ШЕВЧУК, студентка, волонтер Культурно-мистецького центру Національного університету «Острозька академія»:
— За цей тиждень у мене з’явилося нове хобі. Зараз я хочу навчитися робити ляльки-мотанки, в яких замість облич виробляють сакральний хрест — це такий оберіг українських дівчат та жінок... дуже цікаво, і вже є певні результати. Ще в червні мені пощастило — ставши учасником українсько-канадської студентської обмінної програми, зараз удосконалюю свою англійську, читаю про Канаду та готуюсь до втілення своїх проектів про здоров’я. З новин чула, що в Києві почали будувати старовинне місто Київської Русі — Дитинець Володимира.
Серед поганого можна виділити те, що в Україні щодня стаються якісь аварії... Наші депутати пішли у відпустку, так нормально і не розпочавши останнього робочого дня, втім, як завжди. Але знаєте про теорію «позитивного мислення»? Все, що ми думаємо або уявляємо, незалежно від того, чи це щось негативне, чи позитивне — воно все збувається... Тому я дивлюсь на світ із оптимізмом.
