Із наближенням чергового Форуму видавців набувають пожвавлення й розмови про книжку та читання. При цьому щоразу наводяться цифри, які поки що не тішать. Особливо прикро, що Україна має найнижчий показник у Європі щодо кількості надрукованих книжок на одну людину — це лише 1(!) примірник. А відомо, що експерти визначили показник 2,5 прим. на людину тою межею, після якої настає зниження інтелектуального рівня нації.
Тільки не треба одразу «прикриватися» електронною книжкою. Мовляв, сучасний читач «перекочовує» туди!.. Будьмо реалістами: ще не скоро електронна книжка стане повноцінним замінником традиційної. А може, й ніколи. Читання — це не розвага, а постійна праця; праця над собою, своїми емоціями, думками... І хто на таке не налаштований, той буде шукати звичайних розваг і лише читання «задля відпочинку». Або ж «ковтатиме» несвідомо безліч часто йому не потрібної, а то й шкідливої комп’ютерної інформації.
Мислячим людям протидіють по-різному: обмежують можливості поширення відповідних видань преси, тиснуть мізерними накладами книжок, зокрема україномовних... А звідси й вимушене періодичне підвищення цін на друковане слово. Тоді коштів на книжку бракує не тільки пенсіонерові чи студенту, а й більшості наших співвітчизників. Мабуть, через це все ще багато людей — на букіністичних розкладках: читача приваблюють суттєво нижчі ціни. І особливо приємно бачити там молодь.
Відомо, що саме читання книжки в значній мірі сприяє освіченості людини, її вмінню грамотно формулювати думки. З цим взаємозв’язком читання та мислення, читання й грамотності стикаємося на кожному кроці. Тому й не дивуємося, що нині все більше молодих людей, яким важко грамотно висловлюватися — чи то усно, чи в письмовій формі.
А як живеться сучасній бібліотеці? Звісно, вона не може сьогодні вижити без інновацій. Вдаються до різного: обзаводяться комп’ютерами, використовують мультимедійну апаратуру тощо. Але комп’ютери нерідко старі, далеко не кожному бібліотечному закладу «по кишені» й мультимедійний проектор. Мізерним є також поповнення сучасною літературою.
Проте жодна техніка не замінить живого спілкування між людьми. І тоді виникають ідеї: нічна екскурсія до бібліотеки, конкурс на кращий читацький щоденник (у сучасному вигляді), майстер-класи від письменників... З-поміж іншого, все ще не використовується в повній мірі позитивний потенціал екскурсій школярів до бібліотек. Вони можуть і повинні бути різноманітними за тематикою, змістом. Проте це мають бути міні-групи, а до проведення екскурсій доцільно залучати, зокрема, шкільних бібліотекарів, активних батьків, студентів.
...Коли в черговий раз наводять вражаючі показники бідності українців, можновладці бодай роблять вигляд, що це їх бентежить. Проте не менш вражаючими є показники неокультуреності. І в цьому держава, на жаль, глуха щодо своїх громадян.
Ще раз перечитую болючі рядки як завжди вагомої публікації Оксани Пахльовської «Не-європейська Україна» («День» №194-195, 26-27 жовтня 2012 р.): «Ця молодь, із втупленими в монітор носами, і не помітить, що Україну в неї відберуть. Як київські книгарні...» Замислююся над цими рядками зараз, коли наближається черговий Форум видавців у Львові. Це, безсумнівно, свято для численних шанувальників Слова. Але після свята знову настають будні — кропіткі, відповідальні. Саме вони визначають, чи бути такому святу справжнім, і добре було б — всенародним.
