Звернутися до Володимира Зеленського Петра Вольвача змусила складна життєва ситуація, а саме тяжка дороговартісна операція, яку він переніс після окупації Ірпеня, важкий матеріальний стан двічі вимушеного переселенця.
Академік УЕАН, симиренкознавець, лауреат премії імені Л. П. Симиренка НАН України, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня, Петро Вольвач зазначив у зверненні:
«…Ситуація ускладнюється ще й тим, що незважаючи на рішення Голосіївського районного суду міста Києва я до цього часу не отримав від Мінкульту України заборгованість із зарплатні ще за 2017 рік (близько 26000 грн за період роботи в Національному газетно-журнальному видавництві та у всеукраїнській газеті ''Кримська світлиця''). До того ж, мої намагання перевести пенсію з окупованого Московією Криму досі не увінчались успіхом і відкладаються до завершення війни. Я не прошу якихось особливих пільг і преференцій при вирішенні моїх законних прав як людини і громадянина, який майже 65 років свого життя віддав розбудові Української держави. Вважаю, що я за свою безкорисливу, подвижницьку, багатолітню працю на благо України заслуговую на те, щоб у скрутний для мене час Держава та Ви, як гарант Конституції України, посприяли реалізації моїх законних прав. Враховуючи все вищенаведене, прошу Вас, аби відповідні служби поставили мене на медичне обслуговування у поліклініці ДП ''Феофанія''. Крім того, прошу надати мені матеріальну допомогу для лікування та щоб за дні перебування у лікарні з мене не брали оплату за готельними розцінками, а Мінкультури України ліквідувало заборгованість по зарплаті за 2017 рік».
На жаль, станом на початок листопада Петрові Вольвачу по суті так ніхто і не відповів. Тому симиренкознавець вимушений був звернутися до Президента вдруге:
«З прикрістю мушу констатувати, що надіслана мною на Ваше ім'я заява від 4 вересня ц.р. по суті до цього часу лишається нерозглянутою. Відповіді мали підготувати Державне Управління справами, Міністерство культури та інформації, Міністерство освіти та Київська обласна адміністрація. Від Міністерства юстиції та культури на сьогодні я отримав лише чиновницькі відписки».
Невже кримчанин, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, доктор філософії, академік УЕАН, дійсний член НТШ, член НСПУ та НСЖУ, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, почесний черкащанин, президентський стипендіат, у 2022 році за визначні заслуги перед Україною та українським народом нагороджений почесною грамотою ВР України не заслуговує належної поваги та підтримки?! Ситуація щонайменше прикра. Вона все ще може бути змінена на краще.
