Ніколи не писала в газету, але накипіло настільки, що вирішила взятися за перо. Мотивом до цього послужила стаття Владислава Ляпіна «Право на творчість — небезпечне?» («День», № 91) . Я вже на пенсії, живу в селі, маю вищу освіту, працювала інженером, довелося попрацювати і вчителем у школі. Скажу відразу: не витримала, пішла. Так що про проблеми, які обговорюються у статті, суджу не з чуток.
У мене в місті багато друзів, однокашників, які досі працюють. Думку свою вони мають, але брати участь у полеміці не будуть — бояться, доживати треба. Так що я висловлюю і їхню точку зору. Саме від них я вперше дізналася про газету «День», коли була надрукована стаття «Бюрократія проти вчителя», у якій В.Ляпін уперше відверто і сміливо висловився про проблеми нашої освіти. Думка всіх була одностайною: «Хлопцю жити не дадуть». Після цього всі уважно стежили за розвитком подій. Тим більше газета цій темі за участю В. Ляпіна приділяла достатньо уваги. Підкреслю — дістати газету зі статтями В. Ляпіна в Дніпропетровську було практично неможливо. Я особисто знайомилася, як і у цьому випадку, тільки з їх ксерокопіями.
В. Ляпіна в Дніпропетровську знає багато хто. Думки і ставлення різні. Це чесна, відверта, високопрофесійна, мужня людина. Не всім зрозуміло: навіщо він викликає вогонь на себе? Мені ж здається, що я його розумію, а тому і хочу висловитися. Так чинити може тільки справжній патріот своєї країни, який піклується про те, в якій країні будуть жити наші діти і внуки.
Про реформи в школі «зсередини» не може бути й мови. Це не вигідно владі. Вчителі у школі — усього лише «гвинтики», підлеглі директору, виконують його волю, інакше позбавишся роботи. Але сліпі прозрівають. І справедливість торжествує. Реформи в освіті, сподіваюся, відбудуться.
