Остап ДРОЗДОВ, ведучий ток-шоу «Прямим текстом» на телеканалі «ЗІК»:
— Занадто мало доброго навколо усіх нас останнім часом. Інколи ловлю себе на думці, що, починаючи з листопада минулого року, ми всі занурилися в моторошний жах. Ви питаєте: «Що доброго?» Добре те, що ми вперто відмовляємося звикати до потрясінь. Це дуже добре, що люди кожну нову смерть досі сприймають як глибокий стрес. Це означає, що ми героїчно боронимо свою матрицю мирного життя. Для нас війна — це неприродно. Я дуже хочу, щоб люди не соромилися жити повноцінним життям. Хто може їхати у відпустку на море — обов’язково їдьте. Хто одружується — обов’язково влаштовуйте весілля. Щотижня ходіть на виставки, концерти, мистецькі акції. Скажу за себе: в останні місяці я побив усі рекорди з відвідуваності Оперного театру та Театру Заньковецької. Тішуся, що повні зали. Я ніколи не підтримував тих похмурих людей, які страждають напоказ і інших закликають до цього. Навпаки — чим більше стріляють, тим більше в країні має бути культури. Якби не моя приватна арт-терапія, я б уже, мабуть, з’їхав з глузду. Хтось скаже, що веселитися в часи війни — злочин. А я вважаю з точністю до навпаки — як тільки ми відріжемо від себе гуманітарне задоволення, ми одразу перетворимося в ходяче горе. А воно буде притягувати все нові й нові потрясіння. Когось це нервує, а мене навпаки -тішить, коли я бачу у Львові заповнені театри, галереї, кав’ярні й відпочинкові зони. Ми як ніколи почали цінувати мир. А про погане навіть не хочеться говорити. Я довго не міг збагнути увесь жах, пов’язаний із пасажирським «Боїнгом». У мою голову це ніяк не вкладається. Особливо мене підкосив той факт, що наші співвітчизники, яких я називаю «мєстноє насєлєніє», активно зайнялося мародерством. Із трупів знімали коштовності. А одна ідіотка привела чотирирічну дитину — на екскурсію. Єдине, проти чого я досі ще не виробив імунітету, — так це проти моральних виродків. Що ще поганого? Мобілізація. Тому що мирне населення не може протистояти найманій армії кілерів, для яких убивство людей є щоденним ремеслом. Воювати повинні тільки й тільки професіонали. І не за 3 тисячі гривень на місяць, а мінімум за 3 тисячі доларів.
Євген ФИЛИПЕЦЬ, студентський віце-мер Львова:
— У складний час для нашої держави ми повинні шукати хороші моменти як у власному житті, так і у житті оточення. Тішить той момент, що ми не втрачаємо оптимізму та з командою Студентської ради Львова працюємо над завданнями, які втілимо у майбутньому. Львів має стати студентським містом. Студенти, які навчаються тут, повинні бути елітою в нашій державі. Також аналізуємо ситуацію, яка є навколо, та даємо свою оцінку, адже ми — майбутнє нашої країни, рушій прогресу та справедливості. І це справді хороші моменти нинішнього часу!
Зеновія ФІЛІПЧУК, науковий співробітник народного музею Тараса Шевченка:
— Погане те, що люди, які, начебто, вірять у Бога, несуть війну й ненависть. Але думаю, у цьому теж проявляється вища мудрість, аби ми змогли відрізнити справжні цінності й не створювали собі жодних ілюзій. Погане те, що розкрадають ці останні народні кошти, які посилають для армії. Але, мабуть, і тут справджуються людські спостереження: кому війна гірка, а кому пожива солодка. Маю глибоке переконання, що з тих випробувань Україна вийде сильнішою не тільки в економічному і військовому значенні, а й у духовному. І ми як народ більше будемо цінувати правду на своїй землі та її незалежність, бо вона скроплена кров’ю жертовних борців. Добре те, що, незважаючи на вибухи бомб і страшну агресію окупанта, у рік 200-річчя славетного Кобзаря відбуваються мистецькі події в нашому місті, зокрема в народному музеї Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв. Одна з них — презентація збірочки для дітей поета Зеновія Філіпчука.
Микола САВЕЛЬЄВ, головний редактор газети «Ратуша»:
— Із хорошого: в мого онучка Сашка лізе перший зубчик. Він гризе все підряд і кумедно корчить моську. Поганого: у ВР розглянули питання про часткову мобілізацію. Вірогідно, що під неї потрапить і мій син Іван, який з невісткою минулого року подарував мені цього онука. Поганого: виглядає, що нас чекає велика і затяжна війна. Хорошого: кажуть, на аеродромі в Дніпропетровську стоять американські гелікоптери «Апачі»...
Степан СУС, настоятель Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла:
— Мене вражають стандарти! Ми постійно говоримо про якісь стандарти життя і думаємо, що хтось прийде, кудись вступимо і ось з’являться ті стандарти життя, до яких прагнемо чи про які ми всі мріємо. Але добре те, що ми починаємо розуміти: міняти потрібно себе. Якщо у голові не буде порядку та відчуття відповідальності за своє життя і вчинки, то ніхто і ніщо у цьому світі нас не навчить бути людьми! Час, який переживаємо, спонукає нас переосмислити багато всього того, що ми називаємо життям — і це добре. Ми самі собі заважаємо жити тоді, коли не вміємо бути людяними, бути іншими, а значить кращими і не такими, які були раніше!
Звенислава КАЛИНЕЦЬ-МАМЧУР, завідувач кафедри екології Львівського національного університету імені Івана Франка, громадський діяч:
— Що поганого — надзвичайно складний час, і страшні випробування випали на долю народу: підтримка Росією терористів, бойові дії на сході України, загроза нашій державності. Скільки ми понесли втрат, скільки покалічених доль і понівечених тіл. Це дуже важко, фактично всі думки і молитви — про нашу перемогу. Вірю, що зло буде покарано! Добрим є те, що люди навчилися завдяки майданам самоорганізовуватися. Коли ми зібралися у групі «Зарваницька ініціатива», то ще тоді, 2010 р., вважали, що нас врятує лише самоорганізація. Тому працювали в цьому напрямку. Тепер в області є безліч різноманітних організацій, які активно працюють у дуже важливих ділянках розбудови держави, і, найголовніше, зараз — для забезпечення української армії. Також тішуся, що наш Львівський національний університет імені Івана Франка користується заслуженою увагою абітурієнтів. Маємо найбільшу кількість заяв в Україні!
